|
Хроніка знищення банку "Україна"
| | -
| Aloha | Дата: Вівторок, 08.11.2011, 19:06 | Повідомлення # 21
|
 >=150
Група: Модератори
Повідомлень: 186
Статус: Offline
| "Украiна" ще не вмерлa, але справа за малим
або Історія одного банку
В ході сесійного дня 12 липня Верховна Рада (ВР) України не прийняла внесений урядом законопроект "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики в обмін на активи акціонерного агропромислового банку" Україна ", - повідомляє власний кореспондент УФС.
"За" цей законопроект проголосувало 133 депутати, "проти" - 152 із 417, зареєстрованих у залі. Зокрема, "за" проголосували "Трудова Україна", СДПУ (о), "Регіони України".
Депутати також не підтримали альтернативний законопроект про реструктуризацію банку "України", внесений народним депутатом Наталією Вітренко. Альтернативний законопроект підтримав 191 депутат з 407, зареєстрованих у залі. Зокрема, "за" проголосували фракції КПУ, "Демсоюз", СПУ та позафракційні депутати.
Після голосування за вказаними законопроектами Голова ВР Іван Плющ звернувся до уряду з пропозицією продовжити консультації з узгодження внесеного Кабміном законопроекту.
Для довідки. Законопроектом уряду передбачалися випуск ОВДП строком обігу 3 роки на суму 450 млн.грн. та здійснення їх обміну на активи АК АПБ "Україна". Прибутковість ОВДП визначається виходячи з рівня інфляції плюс 3% річних.
Крім того, в законопроекті передбачалося внести зміни до Закону "Про державний бюджет України на 2001 г" .. Зокрема, передбачалося встановити граничний розмір дефіциту держбюджету на 2001 р. в сумі 450 млн.грн.
Законопроект передбачає передачу матеріалів по п'ятдесят найбільшим боржникам банку "України" слідчої комісії ВР з метою забезпечення повернення коштів банку, а також інших матеріалів, що стосуються діяльності банку та є, в тому числі, комерційною таємницею.
5 липня 2001 проект Закону "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики в обмін на активи Акціонерного комерційного агропромислового банку" Україна "виносився на голосування ВР, проте" за "його прийняття проголосували 137 депутатів з 390, зареєстрованих у залі.
Очевидно, що неприйняття 12 липня народними депутатами урядового законопроекту "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики в обмін на активи акціонерного агропромислового банку" Україна "" ставить крапку "у спробах Кабінету Міністрів отримати активи АПБ" Україна "в обмін на випуск державних зобов'язань. Тепер Національному банку доведеться скористатися не так давно прийнятим Законом "Про банки і банківську діяльність" і почати процедуру банкрутства одного з найбільших вітчизняних банків.
Зазначимо, що пропонувався Кабміном закон був недосконалий і "непрозорий". Очевидно, що його прийняття могло б украй негативно відбитися на процесі виконання державного бюджету і, крім того, створити цілий ряд небезпечних прецедентів.
По-перше, закон вперше в сучасній вітчизняній економічній практиці передбачав би проведення банкрутства недержавної комерційної структури з активним використанням коштів держбюджету. Крім того, створювався б прецедент здійснення процедури банкрутства в "рунес-структури з політичних причин законодавчо приймається особливий механізм. Чном" режимі, коли для нічим крім розміру активів не виділяється з ряду собі подібних біз
По-друге, справжнього фінансового стану АПБ "Україна" до цих пір залишається невідомим, у зв'язку з чим пропонувалася в законопроекті сума (450 млн.грн.), На яку повинен був бути здійснений випуск ОВДП, не видається обгрунтованою. Звучали раніше висловлювання голови НБУ Володимира Стельмаха про те, що для нормалізації роботи банку необхідно "не менше 500 млн.грн." таким обгрунтуванням, очевидно, бути не можуть. Відзначимо також, що проведення незалежного аудиту банку, безсумнівно, має відбуватися до, а не після подачі законопроекту на розгляд парламенту.
По-третє, представляється абсолютно некоректною ситуація, коли, згідно закону, негативна різниця між коштами, які передбачалося виручити від реалізації активів банку, і величиною емісії державних цінних паперів (а такий розвиток подій представляється досить імовірним), покривалася б за рахунок коштів державного бюджету . Абсолютно логічний у цьому випадку питання: "Чому український платник податків повинен розплачуватися за борги структури, в якій держава навіть не є акціонером" Очевидно, що і передбачалося внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2001 р". також несе характер досить небезпечного прецеденту.
Зазначимо, що заяви деяких державних службовців про необхідність збереження інфраструктури банку "Україна" також не представляються виправданими: в процесі фактичної ліквідації банку всі його ліквідне майно (включаючи 1 100 відділень по всій Україні) буде виставлено на продаж і, якщо держава забажає пробрести зазначені відділення з метою створення нової фінансової структури з кредитування агропромислового комплексу, вона може зробити це на загальних підставах. Якщо ж у держави відсутні на це кошти, то воно може спробувати отримати їх за допомогою первинного розміщення чергового випуску ОВДП (якщо, звичайно, гіпотетичний інвестор побажає придбати їх).
Говорячи про ту роль, яку уряд у своєму плані "порятунку" "Україна" приділило державних цінних паперів, не можна не відзначити таку обставину. Як відомо, з початку поточного року Міністерству фінансів України вдалося залучити "під ОВДП" тільки 461 млн.грн., Причому вся зазначена сума була отримана за рахунок розміщення короткострокових (3-6 міс.) І середньострокових (12 міс.) Облігацій. Наївним було б вважати, що плановані до випуску ОВДП з більш тривалими термінами обігу і за рівнем прибутковості нижче ринкового зацікавлять хоч кого-небудь. Саме з цієї причини в законопроекті "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики в обмін на активи акціонерного агропромислового банку" Україна "передбачалася передача зазначених цінних паперів державному" Ощадбанку ", на балансі якого вони і" осіли "б у вигляді малоліквідного" вантажу ". Очевидно , що реалізація їх за скільки-небудь прийнятною ціною (наприклад, у випадку виникнення проблем у самого "Ощадбанку") була б дуже проблематичною. За що такий "подарунок" "Ощадбанку", портфель активів якого (ризикнемо це припустити), також далекий від ідеального , також невідомо. Відзначимо також, що при цьому за рамками дискусії залишається такий важливий оціночний критерій як платоспроможність емітента (держави України).
Зауважимо на закінчення, що великий сумнів викликає також користь такого закону в праведному справі відновлення співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Відомо, що ця організація завжди виступала категорично проти вирішення проблем комерційних структур за рахунок будь-якого залучення державних коштів.
До речі
Посадові особи, причетні до кризи банку "Україна", незалежно від займаної посади, повинні відповідати перед законом і слідством, - заявив прем'єр-міністр Анатолій Кінах, виступаючи в парламенті.
За його словами, уряд створить всі умови для роботи тимчасової слідчої комісії ВР по банку "Україна" - як організаційні й технічні, так і інформаційні. А. Кінах підкреслив, що це необхідно, щоб, поряд з вирішенням проблем вкладників, допомогти визначити винних у ситуації, що склалася.
Як зазначив прем'єр-міністр, ситуація навколо банку "Україна" має загальнодержавне значення і впливає не тільки на соціально-економічну, але й політичну складову життєдіяльності українського суспільства і держави.
За словами А. Кінаха, законопроект щодо вирішення питання банку "України", запропонований урядом, враховує ту обставину, що рішення необхідно приймати "в умовах відсутності запасу часу". "Те, що робить уряд зараз, необхідно було робити як мінімум 1,5-2 роки тому", - сказав він.
Голова Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Валерій Альошин заявив про можливу дестабілізацію фінансового сектора в результаті відхилення парламентом урядового законопроекту про санацію банку "України".
За його словами, відхилення урядового законопроекту "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики в обмін на активи акціонерного комерційного агропромислового банку" Україна "буде мати негативні наслідки, зокрема, різке зниження рівня довіри до банків з боку населення, а також збільшення обсягу операцій з готівкою валютними коштами і збільшення валютного курсу, що, на думку В. Альошина, вкрай вигідно суб'єктам "тіньового ринку".
Крім того, голова профільного Комітету ВР акцентував увагу на тому, що через відхилення урядового законопроекту НБУ вже наступного тижня змушений буде розпочати процедуру банкрутства банку "Україна". Народний депутат також зазначив, що у зв'язку з резонансом навколо ситуації з банком "Україна" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не зможе забезпечити в повному обсязі повернення коштів вкладників банку.
В. Альошин підкреслив, що ситуація з банком "Україна" - "це питання не тільки економічне і фінансовий, скільки політичний", тому Комітет продовжує наполягати на підтримці ВР саме урядового законопроекту. [b]
|
| |
| | -
| Aloha | Дата: Вівторок, 08.11.2011, 19:06 | Повідомлення # 22
|
|
>=150
Група: Модератори
Повідомлень: 186
Статус: Offline
| "УКРАЇНА", КОРОЛІ І "КАПУСТА"
Липень 2001
Дзеркало Тижня, N 26 (350)
Банкрутством українського банку здивувати важко. За десяток років кількість банківських установ, які пішли в небуття або перетворилися на філії більш щасливих побратимів, вже підібралося до дев'яти десятків. Зникнення більшості з них майже ніхто не помітив, хвилі ж від краху інших, того ж "Вiдродження", або ІНКО "Слов'янського", довго розбурхували ринок.
Однак випадки, коли банк закривали на рівні парламенту, Кабміну і чи не всіх міжнародних фінансових організацій, ще не було. Так що похорони акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" обіцяють стати довгими і видовищними. Тим більше що кінцеві побажання сторін, кого призначити винним за ситуацію, дуже різні, але в поточній оцінці ситуації всі сходяться: «Цього банку вже немає".
В принципі всі згодні і з тим, що основною причиною краху банку стало банальне розкрадання його активів. Попросту кажучи, кредити часто-густо видавалися фірмам, які навряд чи збиралися їх повертати. Що теж в банківській практиці не рідкість. Та й рідна держава відзначилася - банк здорово (мільйонів на триста) "влетів" на конверсії ОВДП в році 1998. Не кажучи вже про кредити (за настійними "прохань" Кабміну і іже з ним) різним КСП, ТОВ - так і проситься на язик: МММ?
Тепер належить відповісти на два одвічних питання - "хто винен" і "що робити". Тут-то все і починається: у списку потенційних "козлів відпущення" чимало українських політичних зірок першої величини. Так що розгляд, незважаючи на всі заклики не політизувати ситуацію, з самого початку носить - і чим далі, тим більше буде носити - переважно політичний характер.
Під удар потраплять відразу кілька політичних фігур. У першу чергу намагатимуться дістати колишнього главу НБУ, пізніше прем'єра, а нині потенційного кандидата, хоча не ясно, на що, Віктора Ющенка. Його звинувачують у потуранні колишнього керівництва банку, який призвів до розтягування кредитних ресурсів взагалі і самого НБУ зокрема, а також у тяганині з рішенням "українського" питання під час перебування прем'єром.
Відбиватися буде важко - банк дійсно ходив в любимчиках НБУ. Тим більше, що й багато зі співробітників Нацбанку, включаючи самого Ющенка, - вихідці з "Україною". Так що коли там почалися труднощі, Нацбанк доклав для реабілітації фінансової установи масу зусиль. І в першу чергу грошових - у переліку одержувачів кредитів НБУ "України" традиційно займає провідне місце. На початок року на балансі агропромбанку значилося 579 млн. грн. кредитних коштів. І хоча в заставу НБУ передано більшість приміщень успішно йшов на дно, пристойну частину кредитів все одно можна вважати втраченими. Так що свою частку стусанів і шишок Ющенко отримає.
Крім того, введення у вересні минулого року в банку тимчасової адміністрації явно не виправдало надій. Цим, до речі, і пояснюється весняна спроба її змінити, яка також закінчилася невдачею.
Однак як би хто не старався, все звалити тільки на Нацбанк навряд чи вдасться. Що б не говорилося про помилки, банк все-таки не державний, а стовідсотково приватний. І його власникам доведеться теж відповідати за наслідки?
Приватизація банку завершилася пару років тому, з придбанням ЗАТ "Укррос" останнього (12,7%) держпакета акцій. З цього моменту банк фактично перейшов під контроль цієї структури, а її голова Володимир Сацюк незабаром очолив наглядову раду. Його колегами стали і нардеп Олександр Волков, і Віктор Ющенко з Ігорем Мітюковим.
На думку пана Сацюка, вони прийшли занадто пізно, щоб врятувати банк. Виступаючи у Верховній Раді, депутат заявив, що всі неповернені кредити видані до березня 1998 року (малося на увазі, що він за них не може нести відповідальності). А з кінця 2000-го банком взагалі керує тимчасова адміністрація. Однак реально ситуація не настільки проста. Те ж ЗАТ "Укррос" наполегливо фігурує в усіх списках 20 найбільших боржників банку.
До речі, про списки - юридично їх оприлюднення як мінімум некоректно, але навряд чи хтось стане заперечувати подібні дії. У власників фірм, які потрапили в "список двадцяти", будуть справи важливіші - їм займуться щільно і серйозно, хоча і з різними цілями.
За даними РНБОУ, сума прострочених і сумнівних кредитів становить 959,9 млн. грн. (80% загального обсягу кредитних вкладень). Близьку цифру назвав і сам пан Сацюк - 812 млн. грн. прострочених кредитів (тобто 72,6% "кредиторки"). Іншими словами, своєчасне повернення кредитів в "Україну" - зараз рідкісний виняток із правил. На початок червня 2001 116 комерційних структур, які отримали кредити в банку "України", заборгували йому 827,8 млн. грн. І це не рахуючи того, що за останні три роки банк зазнав 365 млн. збитків.
На цьому тлі дрібній пустощами здається більш ніж мільйонна заборгованість десятка колишніх працівників банку, теж отщіпнувшіх по шматочку від рідного установи.
Сверхліберальна ставлення до боржників породжує ряд сумних запитань до менеджменту і великим акціонерам: хлопці, чим ви тут займалися і скільки це заняття коштує (можна в умовних одиницях)?
Але найцікавішим моментом у цій історії буде, хто саме з простих фізичних осіб - громадян України стоїть за особами юридичними. Поки що оголосили тільки два прізвища - Володимир Сацюк ("Укррос"), ну і подружжя Супрун (асоціація "Інтерагро"). До речі, і цього вже достатньо, щоб зрозуміти, наскільки захоплюючим може стати парламентська дослідження на тему "хто з'їв наше сало".
У всякому разі, справа аж ніяк не обмежиться двома простими накатами на Віктора Ющенка (плюс нинішнє керівництво НБУ) та Олександра Волкова (по лінії "Волков-Сацюк"). Якщо трошечки напружитися, то можна пригадати, що пан Сацюк обирався до парламенту за списком блоку соціалістів і аграріїв (привіт тов. Морозу?). В "Відродження регіонів", тобто, вибачте, в "Демсоюз", Володимир Миколайович потрапив вже пізніше. Ну а подружжя Супрун пов'язували тісні стосунки зі ще одним аграріїв - Олександром Ткаченко. Взагалі, на думку голови спішно створеної парламентської слідчої комісії по банку "Україна" Віктора Короля, зараз у сесійній залі ВР перебувають 18-20 депутатів, що мають відношення до фірм-боржників банку. Тим з них, хто збирається балотуватися ще раз, найближчим часом належить захоплююча процедура очищення перед виборцями: "Я не злодій Просто так розпорядилася доля-лиходійка.". Неприємностей буде стільки, що, можливо, варто спробувати повернути гроші?
Втім, неприємності слід чекати лише спекотної передвиборної восени. Влітку депутатів розважали спробами вивести з банку те, що ще можна врятувати. У першу чергу малася на увазі розгалужена і багато в чому унікальна мережа філій: у сільських районах у "Україна" немає серйозних конкурентів. До речі кажучи, банк збанкрутували саме в головній конторі: на місцях велика частина дирекцій і філій прибуткова.
Пропозиції уряду і НБУ зводилися до того, що в обмін на зобов'язання державних структур перед банком і частково на філіальну мережу (велика частина якої закладена того ж НБУ) випускаються ОВДП на суму 450 млн. грн. строком на три роки. Далі ці папери повинні були передаватися до державного Ощадний банк і використовуватися для виплати грошей вкладникам з числа фізосіб. Що стосується філій, то на їх основі збиралися створити іпотечний Земельний банк з державним контрольним пакетом. Однак у парламенті схема відразу забуксувала.
Депутати цікавилися, з якого це дива борги перед вкладниками комерційної структури повинна погашати держава. У підсумку обидві спроби провести проект через Раду були заблоковані. Завалили і проект Наталії Вітренко, до речі, теж передбачав погашення боргів банку (за рахунок бюджету, кредитів Світового банку і вибивання коштів з великих боржників) з подальшою його націоналізацією.
На даний момент ситуація патова. Всім ясно, що банк впав і вже не підніметься (тим більше, що в ньому вже два тижні зависають платежі - в перші дні липня сума значно перевищувала 400 млн грн ..). Відверто кажучи, це ідеальний момент для виведення ще вцілілих активів, і про те, що процес вже йде повним ходом, свідчить реакція НБУ. Нещодавно своєю телеграмою він попередив комерційні банки, що вживе заходів щодо визнання недійсними договорів про передачу окремими дирекціями банку "Україна" в оренду іншим банкам приміщень філій банку "Україна".
Тепер уже очевидно, що банк буде ліквідовуватися на основі стандартної процедури банкрутства. Про це говорять і представники НБУ, включаючи його голови Володимира Стельмаха.
При цьому досить болючим питанням буде доля вкладів населення. Власне кажучи, їх не так вже й багато - 271 млн. (6% від загальної суми вкладів в українські банки), і чутки про великі соціальні потрясіння виглядають сильно перебільшеними. Незважаючи на те, що вкладників дуже багато (1,8 млн. Людина), переважна більшість тримало в банку до 50 грн. Правда, в основному це сільські жителі і для більшості ці гроші зовсім не зайві. Крім того, є ж і цілком пристойні вклади. Проте до соціального вибуху на селі не дійде?
Гірше ситуація з бюджетними організаціями - в банку зависли більше 100 млн. їхніх коштів. Коли, скажімо, в місті Малин на Житомирщині працівникам дитсадка тижнями затримують і без того мізерну зарплату, це вже серйозна проблема, що виникла до того ж не з їх вини, - люди цей банк не вибирали ... І подібних випадків будуть тисячі. Так що Нацбанку доведеться знайти схему максимально швидкого розв'язання цієї проблеми. Частково цього можна досягти за рахунок погашення наявних у банку держоблігацій і казначейських векселів на суму 136 млн. грн.
А от банки постраждають відносно мало. "Україні" падала довго, і до цього всі звикли, прийнявши захисні заходи. Ланцюгової реакції не буде. Втім, зі зникненням банку виникне питання, хто ж буде працювати з селом. Звичайно, найсмачніші шматочки цього ринку з задоволенням підхоплять інші банки, але в деяких районах банківське обслуговування може й припинитися. Враховуючи напівнатуральний характер нинішнього села, це не смертельно, але все одно неприємно.
Найближчі перспективи представляються так. Парламент, так нічого, окрім створення комісії, і не вирішивши, з приємним відчуттям виконаного обов'язку йде на канікули. До початку наступної сесії слідча комісія нариє досить багато матеріалу, який із задоволенням буде використовуватися в ході передвиборної кампанії 2001/2002 року. Ну а сам банк у цей час будуть потихеньку закривати, відбираючи ліцензію, переводячи рахунку (це цілком в компетенції НБУ і тимчасової адміністрації), борючись з розтягування філій та ін. За весь цей пан Стельмах восени отримає прочухана від Наталії Михайлівни та інших захисників трудового народу. Проте робити щось треба, інакше до 1 жовтня, окрім вивіски банку, нічого не залишиться ...
Ігор МАСКАЛЕВИЧ
|
| |
| | -
| Aloha | Дата: Вівторок, 08.11.2011, 19:08 | Повідомлення # 23
|
|
>=150
Група: Модератори
Повідомлень: 186
Статус: Offline
| Про вiдкликання лiцензii
та призначення лiквiдатора АК АПБ "Украiна"
16.07.2001р
Нацiональний банк Украiни
ТЕРМIНОВО!!!
ЕЛЕКТРОННА ПОШТА
Нацiональний банк Украiни Керiвнику тимчасовоi адмiнiстрацii
акцiонерного агропромислового банку "Украiна"
В.С. Тополову
№43-517/2575-4194
Про вiдкликання лiцензii та призначення лiквiдатора АК АПБ "Украiна"
Шановний Вiкторе Семеновичу!
Нацiональний банк Украiни доводить до Вашого вiдома, що постановою Правлiння Нацiонального банку Украiни вiд 29.06.2001 № 249 "Про вiдкликання лiцензii на здiйснення банкiвських операцiй та лiквiдацiю Акцiонерного комерцiйного агропромислового банку "Украiна" прийнято рiшення про вiдкликання з 16 липня 2001 року банкiвськоi лiцензii на здiйснення всiх банкiвських операцiй та запровадження процедури лiквiдацii банку "Украiна".
Лiквiдатором банку "Украiна" призначено державну госпрозрахункову установу Агентство з питань банкрутства.
Постанова Правлiння Нацiонального банку Украiни вiд 22.09.2000 №371 "Про призначення тимчасовоi адмiнiстрацii банку "Украiна" визнана такою, що втратила чиннiсть. У вiдповiдностi до статтi 91 Закону Украiни "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" з 16.07.2001 припиняються повноваження загальних зборiв акцiонерiв, спостережноi ради i правлiння банку "Украiна", а також тимчасовоi адмiнiстрацii банку "Украiна".
Тимчасова адмiнiстрацiя банку "Украiна" зобов'язана у визначений чинним законодавством термiн забезпечити передавання лiквiдатору бухгалтерськоi та iншоi документацii, печаток i штампiв, ключiв, матерiальних та iнших цiнностей, архiву, баз даних, кодiв (паролiв) доступу до комп'ютерiв, внутрiшнiх примiщень, де обробляються електроннi документи, використовуються та зберiгаються засоби захисту iнформацii банку "Украiна".
Список вiдповiдальних осiб лiквiдатора, уповноважених здiйснювати приймання документiв, матерiальних та iнших цiнностей, у розрiзi обласних дирекцiй банку "Украiна", Вам буде надано лiквiдатором.
З метою забезпечення оперативностi та повноти такоi передачi тимчасовiй адмiнiстрацii банку "Украiна" необхiдно:
- вжити упереджувальних та iнших заходiв щодо забезпечення схоронностi документацii, матерiальних та iнших цiнностей до моменту прийняття iх лiквiдатором;
- органiзувати вiдповiдну роботу з забезпечення негайноi пiдготовки та здiйснення такоi передачi на рiвнi всiх установ банку за участю представникiв територiальних управлiнь Нацiонального банку Украiни (переважно членiв тимчасовоi адмiнiстрацii);
- визначити вiдповiдальних осiб вiд банку "Украiна", якi здiйснюватимуть координацiю роботи по передачi, про що дати вiдповiднi вказiвки на мiсцях та встановити контроль за iх виконанням.
Слiд зазначити, що статтею 91 Закону Украiни "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачено, що банкiвська дiяльнiсть банку завершуeться закiнченням технологiчного циклу тих операцiй, якi сприятимуть збiльшенню або збереженню лiквiдацiйноi маси.
З метою забезпечення виконання вказаних вимог на 16.07.2001 встановлюeться наступний регламент роботи установ банку "Украiна", формування та подання ними балансiв i статистичноi звiтностi.
Установи банку вiдкривають операцiйний день з поточною датою 16.07.2001 i забезпечують необхiдний комплекс робiт, пов'язаний з закiнченням технологiчного циклу тих операцiй, якi сприятимуть збереженню або збiльшенню лiквiдацiйноi маси.
З 14-00 години 16.07.2001 буде виконано блокування всiх початкових платежiв банку.
В кiнцi дня 16.07.2001, пiсля завершення технологiчного циклу роботи СЕП, банк буде виключено з учасникiв системи електронних платежiв. Залишок коштiв на кореспондентському рахунку банку на кiнець дня 16.07.2001 буде вiддебетовано на накопичувальний рахунок лiквiдатора, вiдкритий в ОПЕРУ Нацiонального банку Украiни.
За 16.07.2001 формуeться щоденний баланс банку (форма 1Д-КБ, файл 01) в обласному розрiзi i передаeться в загально установленому порядку.
За таким же порядком формуeться i надаeться статистична звiтнiсть банку.
Таким чином, останньою звiтнiстю банку e звiтнiсть за станом на 17.07.2001.
При цьому звертаeмо увагу, що операцii банку за 16.07.2001 мають пiдлягати додатковому контролю з боку тимчасовоi адмiнiстрацii.
Пiсля завершення працiвниками установ банку своiх функцiональних обов'язкiв, вони повиннi забезпечити пiдготовку документацii та матерiальних цiнностей для здiйснення iх iнвентаризацii i подальшоi передачi лiквiдатору.
З метою максимально повного забезпечення розрахункiв з вкладниками (у першу чергу - фiзичними особами) та кредиторами банку "Украiна", враховуючи його масштабнiсть, складнiсть ситуацii та важливiсть забезпечення схоронностi та повноти передачi лiквiдатору документацii та майна, просимо взяти пiд особистий контроль забезпечення такоi передачi на рiвнi всiх установ банку "Украiна".
Заступник Голови В.Л. Кротюк
Повідомлення відредагував Aloha - Вівторок, 08.11.2011, 19:11 |
| |
| | -
| Aloha | Дата: Вівторок, 08.11.2011, 19:12 | Повідомлення # 24
|
|
>=150
Група: Модератори
Повідомлень: 186
Статус: Offline
| I назва едина, й доля едина....
17.07.2001р
Газета "Свобода", № 27
Кабмін укотре кинувся рятувати "Украiну". Йдеться не про державу з такою ж назвою, а про банк, давні стосунки якого з державними структурами и особами хоч і не призначені для широкого розголосу, однак відомi А проте банкротство АПБ "Украіна", не завдаючи жодноі шкоди його боржникам, може набути всіх ознак стихійного лиха для 19% (за оцінками експертiв) громадян Украiни, адже його вкладниками е 1,8 млн. фiзичних та понад 200 тис. юридичних осiб. У разі ліквідації банку, що входить до сiмки найпотужнiших банкiв краіни, згадані фізичні особи, як це неодноразово було раніше з вкладниками іних банків, трастiв i усіляких "емемемiв", втратять своі заошадження, які часто-густо е всiм за життя накопиченим багатством. За мiрками пересiчного співвiтчизника "накопичене багатство" здебільшого е тею еквiвалентною нез'їденому шматку хлiба копійчиною, шо відкладалася на чорний день, на випадок екстремальноі ситуаціі - хвороби, на навчання дитини (у наших умовах це теж екстремальна ситуація), а то й на власне поховання.
Що означатиме втрата цих грошей для "фізичних осiб", можуть розповісти вкладники знищеного торiк банку "Слов'янський". На сьогодні борг "Украіни" фізичним особам, за даними Верховноі Ради, становить майже 450 млн. грн.
Втрати юридичних осiб дорiвнюють іх банкрутству, тобто - руйнаціі 200 тисяч підприемств. I, відповідно, зникненню принаймнi на порядок бiльшоі кількостi робочих місць. До того слід додати й перехід до лав безробітних i 16 тисяч працівникiв самого банку. Отож, картина вражае масштабністю.
Схема порятунку банку, шо хронічно перебувае на гранi банкрутства, геніально проста. Верховній Радi запропоновано ухвалити Закон "Про випуск облiгацій внутрiшньоі державноi позики в обмін на активи АК АПБ "Украіна". Законом передбачено:
а) випустити облiгаціі на суму 450 млн.грн. з терміном обiгу три роки;
б) обміняти iх на активи банку, до яких в обов'язковому порядку включатимуться тi активи, за якими несе зобов'язання Кабiнет Мiнiстрiв, Мінiстерство фiнанасiв та Держказначейство;
в) передати облiгаціі та зобов'язання за ними Ощадбанку.
Наступний крок - назвемо його "г" -- рефiнансування та/або видача стабілізаційного кредиту самому Ощадбанковi Нацбанком Украіни. Активи ж віддадуть Фонду держмайна для подальшого створення держустанови, що обслуговуватиме агропромкомплекс краіни. I, нарештi, останне: вiдповідним чином відкоригувати бюджет, змінити його так, щоб у нього влiзли незапланованi витрати.
Власне, Верховшй Радi запропоновано: з огляду на можливi катастрофiчнi наслідки лiквiдаціі банку й на те, що уряд виступав гарантом кредитiв для агропромислових підприемств (позички, надані цьому сектору під державнi гарантіі в 1999 році сягнули 827 млн. грн.), врятувати вкладникiв... коштом самих вкладникiв та інших громадян Украіни - законослухняних платникiв податку.
Ситуація знайома до болю: рятування потопаючих - справа самих потопаючих. Невже i справдi іншого виходу немае? А, може, варто перед тим, як розв'язувати сакраментальне питания "що робити?", подивитися на ситуацію під кутом зору іншого не менш відомого "хто винен?"
Трохи iсторіі. Банк "Украіна" засновано ще в 1990 роцi на базi об'еднання регіональних гілок радянськрго Агропромбанку задля фінансування украінського агропромислового сектора. За роки iснування під його дахом встигли попрацювати люди, широко відомi в Украіні й навiть за іі межами: Вадим Гетьман, Вiктор Ющенко, мінiстр фінансiв Ігор Мітюков, голова Ощадбанку Віктор Грибков, керiвник Раффайзенбанк-Украіна Ігор Францкевич. Можна сказати, побраталися, пройшли одну школу.
Понад 50% відсотків банку розташовані здебільшого в дрiбних регіональних центрах i, за твердженням журналу "Eastern Economist", е фактично неприбутковими через високi накладнi витрати. До того ж вітчизняний агросектор не зажив слави надійного чи багатого клiента, отож спецiалізація банку заздалегідь прирiкала його на проблеми. Аби забезпечити повернення кредитів, НБУ неодноразово доводилося надавати банковi допомоги у виглядi сплати 50%, а то и 70% обліковоі ставки за ними. Зрештою, значну частину кредитiв державi довелося просто списувати.
Рiк кризового падіння гривнi - 1998 - банк "Украіна" пережив з тяжкими втратами - збитки 123 млн. грн., i отримав стабiлiзаційний кредит у 150 млн. Вiдтодi думка щодо його перетворень в іпотечний селянський банк опанувала головами деяких державних мужiв i, зокрема, тодiшнього спікера ВР Олександра Ткаченка. Незабаром "перетворення" почалися: 13% акцій, що належали Кабінету міністрів, було передано компаніі "УкрРос", яку до обрання депутатом ВР очолював Володимир Сацюк. Пригадуеться, у пресi тодi можна було зустрiти зауваження, що в Олександра Миколайовича та Володимира Миколайовича спільними е не лише по-батьковi та партійна приналежність (В. Сацюк був обраний до ВР за списком СПУ-СелПУ), i раптом - от щаслива випадковість - Сацюк входить до керівництва того ж таки банку.
Та в кар'ерних просуваннях пана Сацюка дивуе не це. Зрештою, проблеми сільськогосподарського виробництва i раніше не були йому чужими, адже дiяльність очолюваноі ним компаніі безпосередньо пов'язана з ціею сферою. Щоправда, не завжди прикростi сільського буття на неi поширювалися. Наприклад, як постійний iмпортер цукру, улітку минулого року компанія ввійшла в число небагатьох щасливчиків, що рятували Украіну (краіну, а не банк) від цукрового голоду. I, як рятувальник, поруч iз відомими сільськогосподарниками на кшталт компаніі "Славутич" (яку недолугі язики чомусь вперто пов'язують з футболом) і "Дубно-цукор", отримала можливість узяти участь у закупівлi 260 тис. тонн цукру-сирцю на умовах ввiзного мита 5 евро за тонну (нагадаю, шо звичайна ставка ввiзного мита на цукор-сирець становить 300 евро/тонна).
Отож, у зближенні Володимира Миколайовича з банком, зайнятим кредитуванням сiльгоспвиробників, немае нічого дивного. Дивують радше його полiтичні трансформаціі. Селянин Сацюк під час президентськоi виборчоi кампаніі, у якій серед кандидатiв у президенти фiгурував, як відомо, Олександр Ткаченко, раптом до щему в душi переймається проблемами відродження регіонів i полишае рідну фракцію задля ціеi благородноi справи у -відповідній парламентській структурі.
Думаю, не варто нагадувати, що на той час головний митар краіни ще не став до виконання аналогічноi мети і важкий тягар відродження регіонів лежав на одноосiбних плечах Олександра Волкова. Утім, для останнього відроджувати - це покликання, і його не стримують регіональнi рамки. Він, наприклад, доклав чимало зусиль для відродження Леоніда Даниловича Кучми на посадi Президента в тому самому 1999 році. Але це так, до слова.
I ще дещо слід додати для повноти огляду. У депутатському запитi вiд 2 липня ц. р. на iм'я премьера А.Кінаха мiститься надзвичайно цiкава iнформацiя, яку, на думку депутатів, слід перевiрити правоохоронним органам, щоб не очернити даремно гарну людину. А саме: що "одним з активних учасникiв, який мае відношення до фiнансово-комерційноі дiяльностi банку "Украіна", у тому числi в сприянні надання кредитів, заміни керiвництва банку, вирiшення iнших питань, е колишнiй помiчник Президента Украіни, нині народний депутат, керівник партіі i депутатськоі фракціі "Демократичний союз" Волков Олександр Михайлович. За iнформаціею, яка потребуе перевірки, вiн, а також інші депутати е членами Наглядовоі Ради банку".
Утiм, і це, як виявляеться, не для всiх новина. Уже згадуваний журнал "Eastern Economist" ще в лютому поточного року послався на чутку, що пану Волкову буцiмто належить аж 52% акцiй банку "Украiна".
Однак повернiмося до самого банку. Початок 2000 ознаменовано тим, що не лише "Украіна", а й інші комерційні банки почали кредитувати сільгоспвиробників. За даними Мiнагрополiтики, до середини квiтня було видано кредитiв на суму 225 млн. гривень, при цьому близько половини позик припали-таки на банк "Украіна". У підсумку за перших три мiсяці минулого року в умовах майже стабільності гривнi банк "Украіна" зазнае ще 44 млн. грн. збитків.
Ситуацiя стае загрозливою і привертае увагу Мiжнародного валютного фонду. НБУ заявляе про намiр реструктуризувати банк. МВФ наполягае на його лiквідаціі як передумовi надання кредиту Украіні за програмою розширеного фінансування. За перше півріччя 2000 збитки банку сягають цифри в 60 млн. Наприкінці липня МВФ вимагае від Національного банку вивести з банку "Украіна" залученi ним депозити, заборонити приймати новi, ввести тимчасове управління і вивести з банку акціонерний капітал.
Тиждень-другий НБУ розмiрковуе, беручи до уваги те, що "друге піврiччя традиційно е сприятливим для "Украіни", що спеціалiзуеться на обслуговуванні аграрного сектора". Однак 8 серпня прем'ер Вiктор Ющенко оголошуе про домовленiсть з керiвництвом НБУ шодо рiшучих крокiв з рятування банку. На зустрiчi з журналiстами вiн стверджуе, що для відновлення нормальноі роботи банку необхідно близько 250 млн. гривень, тодi як зобов'язання з раніше виданих банком за урядовими програмами кредитів перевищують 400 млн. гривень, i безпрецедентне рiшення НБУ про встановлення режиму тимчасового управління щодо банку "Украіна", рiшення, якого так i не дочекався свого часу "Градобанк", побачило світ 22 вересня.
I якими ж були наслідки тимчасового управління? На 1 жовтня минулого року в банку знаходилося: внескiв населення - 418 млн. грн., депозитів юридичних осіб - 411 млн. грн., бюджетних коштів - 167 млн. грн. На 1 травня поточного року в кредитному портфелi банку знаходиться прострочених кредитів на суму близько 800 млн. грн. За 4 місяці вже цього року збитки банку зросли ще на 37,2 млн. грн. Загалом за останні роки збитки склали 353,6 млн. грн.
Що ж це за боржники такi, що не повернули кредитів на шалену суму? Невже селяни - кожен потрошку - набрали й повмирали? У нас і це, здаеться, може статися. Та не сталося, слава Богу. Тому що брали не потрошку. i не селяни. А хто? Хiба немае в боржникiв імен, назв компаній, реквiзитiв тощо? Хiба важко іх розшукати и стягнути борг, а не трусити ще и ще раз тих нещасних платників податкiв, громадян Украіни, що й без того не живуть, не працюють, а виживають i животіють?
Чи, може, iмена боржників - це така ж державна таемниця, як i та, за розголошення якоі намагалися свого часу притягнути до кримінальноi відповидальності редактора газети "Полiтика" Олега Ляшка, а зараз відкрили справу з приводу публiкаціі Олега Ельцова про Деркачiв? Агов, панове законники и правоохоронцi! Будь ласка, доведiть до відома громадян, чи справдi в нас імена тих, хто, попри всi закони й угоди, не повертае боргів, - це державна таемниця?
А вони ж відомі. Принаймнi депутатам Омельченку та Ермаку. Ось вони.
- ЗАТ "УкрРос" (вже згадуване) - 44,5 млн. грн. i до них 4,1 млн. - рiчних відсоткiв;
-- Асоціація "Інтерагро", ранiше очолювана нинішньою народною депутаткою, а заразом улюбленою племiнницею Олександра Ткаченка Людмилою Супрун - 67 млн. грн. і відповідно, 18,5 млн. грн. рiчних відсотов;
- Корпорація "Республіка" (чи не та, очолювана Ігорем Бакаем, яка й Туркменiстану за газ лишилася винна?) - 7,1 млн.грн. і 17,2 млн.грн.;
- ТОВ "Украіна-Нафта" (а ця чия? Чи не споріднена з ВАТ "Укрнафта", що серед найбiльших іі акціонерiв фiгуруе "Приватбанк", при згадуванні про якого завжди згадують i його колишнього голову Сергія Тигипка, екс-мiнiстра економiки, а нині народного депутата і глави фракціі "Трудова Украіна", чи, як іі ще називають, фракціі Пінчука-Деркача, i структури, з тим банком пов'язані. Балансовий прибуток ВАТ за 1999 склав 870 млн. грн, а в першому кварталi 2000 становив 285 млн. Якщо зв'язок у назвах компаній е наслідком випадкового збiгу, хоч цього, знаю за досвідом, майже не бувае, то автор заздалегідь просить вибачити його за підозри) - 59,6 і 3,9 млн.;
- ЗАТ "Атланта-iнтернешнл" - 25,3 млн. та 9,5 млн.;
- АТ "Украіна-Холдінг-Лізінг" -- 2,2 і 10,9 млн.;
- ЗАТ "СНТЦ "Ресурсозбереження" - 3i,3 и i2,6 млн.;
- ЗАТ "Ферум-Трейдинг" - 7,5 i 1,6 млн.;
- ДАК "Хлiб Украіни" - 6,i i 2,4 млн.;
- ТВ МП "Украінська мова" - 27,6 i 0,5 млн.;
- Державна податкова адміністрація Украіни (!) - 12 і 3,3 млн.
Особливо зворушуе присутність серед злісних боржникiв коханої нашої ДПА. Як вона полюбляе смикати боржникiв за всі можливi й неможливi мiсця, як не дiють на неі сльози i пояснення. А виявляеться, коли йдеться про те, щоб власні борги повертати, то й на охоронюваний бюджет можна накласти щось, типу вето. Честь честю, а 12 мільйонів дорожчi.
А от Державна митна служба у 1998 роцi отримала вiд того самого банку 20 млн. грн. на 1 мiсяць з метою вельми благородною - для видачi зарплатнi. Кредит повернула. Щоправда, через рiк. Пiсля падiння гривні вдвiчi. I після президентських виборiв. Цiкаво, кому і за що сплачувало керiвництво Держмитслужби цими грошима платню впродовж року? Утім, у депутатів своя версiя - вони припускають, що митники могли прокручувати ці грошi в інших банках.
Серед боржникiв банку знаходимо й фірму "Валді", якiй, як стверджуеться у надiсланому прем'еровi запитi, на підставi недостовiрних документів у 1997 роцi було відкрито кредитну лiнiю на 2 млн. доларiв, а в подальшому суму збільшено до 5,5 млн. доларiв. Термін погашення кредитноi лiніі - серпень 2003 року. А проте з 1999 року власник "Валдi" перестав виплачувати кредит i проти нього було порушено кримінальну справу, а в червнi 2000 він був заарештований. I ось що дивно: цю справу банк виграв безпроблемно i оперативно, а позов його був задоволений шляхом реалізаціі майна фiрми та іі дочiрнiх структур. Значить, можна? Чи лише тоді можна, коли фірму очолюе не депутат чи урядовець i не іхнiй родич?
Мiж іншим, власник "Валдi" Д. Мороз через свого адвоката звернувся iз заявою про зловживання службовим становищем голови правління банку "Украіна" О. Полетухою при продажу майна "Валдi". Д.Мороз - за гратами. А проте ніхто не квапиться встановлювати, хто сприяв йому в незаконному отриманні кредитiв. Як і досі, громадськість не обiзнана, чи невинний той О. Полетуха, а чи все-таки винний у зловживанні?
I ще одна деталь. Згадуваний на початку статті колишній працівник "Украіни", а нинішнiй банкiр з "Раффайзенбанк-Украіна" Ігор Францкевич, та ше один колишній працівник банку Сiндаревич, за даними, що е в депутатів Омельченка та Ермака i потребують перевiрки, "надавали кліентам допомогу в одержанні кредитів під різні програми, якi не виключали, що отримані кошти будуть використовуватися не за призначенням, а іх повернення буде проблемним".
Підсумуемо. Тi структури, через неповернутi кредити яких банк доведений до банкрутства, структури, якими опiкувалися окремi депутати и посадовi особи, олігархи, олiгархята i олiгархеньки, i опікувалися - дивний збіг - переважно на час виборiв, а також деякі небідні співробітники банку чи, може, банкіри, якi прикладали ручку до отримання тих кредитів, - ясна рiч, цілком безкоштовно, виключно з гуманних мiркувань, усi вони - державна таемниця. Це вони в порушення закон i моральних норм збагатіли на позичену суму. А "позичили" вони іі, як виявляеться, знову в громадян Украіни. I не лише задля купівлi чергового Мерседеса чи відпочинку на далеких островах, а заради перемоги на виборах свого улюбленця. I дуже хочеться дожити до того часу, коли вчергове ошукані, обiкраденi громадяни довідаються з вуст вiтчизняноi Фемiди принаймнi прiзвище того улюбленця.
Тетяна МЕТЕЛЬОВА.
Від редакції "Свободи". Двічі впродовж останнiх двох тижнів депутати Верховноi Ради розглядали поданi урядом Анатолiя Кiнаха законопроекти щодо подальшоі долi банку "Украіна". Під час останнього розгляду минулого четверга, окрiм доопрацьованого урядового, обговорювався також законопроект Натали Вітренко, яким передбачалося нацiоналiзацiя банку та притягнення до кримiнальноі вiдповiдальностi його боржникiв. Однак жоден iз запропонованих законопроектiв не набрав потрiбноi кількостi голосiв депутатiв. Едине, на що вони спромоглися, - це прийняти запит Григорiя Омельченка до керiвникiв правоохоронних органiв щодо 140 юридичних i 10 фiзичних осiб, якi понабирали кредити i не повернули іх. Серед iнших боржникiв "Украіни" ще один депутат - Михайло Бродський - називае нинiшнього мiністра фiнансiв Ігоря Мiтюкова, який начебто ще в 1993 роцi взяв i не повернув 20 млн. доларiв.
Однак стверджувати щось напевне про причетність до проблем "Украіни" тих чи iнших осiб було б передчасним - створена депутатами спеціальна слідча комiсiя й досi не може домогтися нi від податковоі адмiнiстрацiі Украіни, нi від Національного банку та Мiнфiну жодних документiв i, подiбна втаемниченість - на тлi заяв прем'ер-мiнiстра А.Кiнаха про прозорiсть i об'ективнiсть розслідування обставин виникнення цiеі гучноі iсторіі - щонайменше дивуе.
Отже, лiквiдацiя "Украіни" - питання якихось тижнів. (насправдi, рiшення вже прийнято, а безпосередньо сам процес лiквiдацii займе 3-4 роки - BankUkr) Чи вистачить правоохоронцям цього часу, щоб скласти i оприлюднити повний перелiк осiб, підприемств та органiзацiй, безвiдповiдальнiсть яких призвела до цього?
|
| |
| | -
| Aloha | Дата: Вівторок, 08.11.2011, 19:13 | Повідомлення # 25
|
|
>=150
Група: Модератори
Повідомлень: 186
Статус: Offline
| Таемницi таемниць
19.07.2001р., 20.07.2001 р., 24.07.2001 р.
Газета "Сiльскi Вiстi", №№ 86, 87, 88
Редакцiя "Сiльских Вiстей" звернулася за порадою до Вiктора Iвановича Суслова, знаного фахiвця з проблем фiнансiв, колишнього мiнiстра економiки, народного депутата Украiни, заступника голови Тимчасовоi слiдчоi комiсii, створеноi Верховною Радою для розслiдування ситуацii, яка склалася навколо акцiонерного комерцiйного агропромислового банку "Украiна".
Частина перша.
- Вiкторе Iвановичу, скажiть, будь ласка, зразу: хто винен в тому, що сталося з банком "Украiна"?
- Це з тих запитань, на яке вiдповiсти ой як не просто. Однак якщо коротко: банк розкрадено. Виннi тi, хто його розiкрав. Проте така вiдповiдь, розумiю, надто загальна i нiкого не задовiльнить. Бо е конкретнi особи, якi стали призвiдцями бiди, що сталася, iх - чимало. Та, як на мене, найбiльша вина лягае на Нацiональний банк Украiни, його керiвництво. Оскiльки саме вони, згiдно з дiючим законодавством. зобов'язанi здiйснювати нагляд за дiяльнiстю всiх банкiвських закладiв, стежити, як виконують вони покладенi на них функцii, тобто - як дотримуються всiх належних нормативiв. А це значить - стежити й за тим, щоб усi кредити, якi надаються банками своiм клiентам, поверталися. Ви, гадаю, перш нiж позичити комусь грошi, обов'язково прикинете: а чи зможе той, хто бере, повернути iх вам? Якщо не здатен - ви йому, само собою, вiдмовите. У банку "Украiна" цього правила не дотримувались. Тому-то й навидавав вiн безповоротних кредитiв стiльки, що, як кажуть, сам без штанiв зостався. Дiйшов до межi, за якою банкрутство.
- Виходить, Нацiональний банк незадовiльно виконував своi наглядовi обов'язки, то й пiймав гаву?
- Я б цього не сказав. Справа в iншому. В тому, що мiж Нацбанком i банком "Украiна" склалися особливi, специфiчнi вiдносини.Щоб збагнути iх суть, слiд згадати таке. Банк "Украiна" створений замiсть колишнього одного з найпотужнiших державних банкiв - Агропромбанку. Створював його i спершу керував ним вiдомий толковий фiнансист Вадим Гетьман, який потiм очолив Нацiональний банк. а ще через деякий час став президентом Валютноi бiржi. Так от, вiн i команду добрих знавцiв своеi справи добирав i виховував. На жаль, не всi виявились кристально чесними. Назву лише декого з них. Це, насамперед, Вiктор Ющенко, який пiсля Гетьмана очолив Нацбанк, а до того трудився в банку "Украiна". Далi - Iгор Мiтюков, який в банку "Украiна" був заступником полови правлiння, пiсля чого ось уже впродовж багатьох рокiв - беззмiнний мiнiстр фiнансiв. 3 того ж гнiзда - Олександр Киреев, який в банку "Украiна" також побував на посадi заступника голови правлiння, а потiм, коли Ющенко став прем'ер-мiнiстром, очолив Державне казначейство. Тому, мабуть, не слiд дуже дивуватися, що цi особи, пов'язанi мiж собою дружбою, посiвши в державi надзвичайно високi посади, всiляко благоволили банку "Украiна", з якого вийшли, але, маючи там певнi iнтереси, створювали йому найсприятливiшi, яких не мали iншi комерцiйнi банки, умови.
-Хотiлось би почути вашу 6iлш розгорнуту думку про Вiктора Ющенка.
-Толковий фiнансист, здiбна людина. Що правда, те правда.
Тiльки... Я пригадую свiй перший конфликт з ним. Було це ще в березнi 1993 року. Коли мене призначили радником прем'ер-мiнiстра з питань грошово-кредитноi полiтики, а Ющенко вже очолював Нацбанк. Вникаючи в фiнансовi хащi, я раптом виявив: Нацбанк здiйснив величезну емiсiю, тобто додатковий випуск грошей, якi пiшли в банк "Украiна". Це зумовило збiльшення iх маси в обiгу у пiвтора рази. Я з цього приводу подав тодiшньому прем'ер-мiнiстру Леонiду Кучмi доповiдну записку, в якiй стверджував, що ця емiсiя - не до добра. Леонiд Данилович провiв тодi нараду спецiалiстiв, але заявити, що у виявленому мною фактi е чийсь, ну хоча б того ж таки Ющенка, який опонував менi, злий умисел, нiхто не наважився, iз зрозумiлих причин. Усi виправдовували це, як завжди, турботою про селян. Але ми пам'ятаемо, чим це увiнчалося: страшною iнфляцiею, яка перевищила 10000 (десять тисяч!) процентiв i боляче вдарила i по економiцi, i по добробуту населения. Це стало, я певен, однiею з причин того, що Кучмi довелося подавали у вiдставку (але за законом, емiсiя неможлива без вiдома прем'ер-мiнiстра - BanUkr).
Ще одну знакову, якщо можна так висловитись, особу, яка вийшла з команди, що склалася в банку "Украiна" i Нацбанку, мушу назвати: це Вiктор Кравець, колишнiй заступник Ющенка в Нацбанку, який потiм побував також на посадi головного бухгалтера Нацбанку. Так от, не без сприяння Ющенка став Кравець головою правлiння банку "Украiна".
А тепер уявiть: банк "Украiна" очолюе особистий приятель Ющенка, i ви зрозумiете, яким було ставлення з боку Нацбанку до цього комерцiйного банку. Якщо розiбратись, не мiг Нацбанк контролювати банк "Украiна" так, як слiд було. Отож i не дивно, що саме тодi, коли банком "Украiна" правив Кравець, цьому банку було надано найбiльше кредитiв, якi потiм не повернулися. На сьогоднi ця заборгованiсть складае 504 мiльйони гривень. Саме Кравець роздав безповоротно значну частку банкiвських грошей.
- I що, це зiйшло йому з рук?
- Скажу бiльше. Пiсля того, як вiн довiв банк "Украiна" до банкрутства, його призначили начальником одного з департаментiв Нацiонального банку.
-Дивно...
- А як на мене, то абсолютно нiчого дивною. Кравець - член команди, яка своiх не здае. Хочете, наведу ще один красномовний приклад? Коли спливли незаконнi операцii Нацбанку з валютними резервами i стало ясно, що вiдповiдальнiсть за це лягае на першого заступника голови Нацбанку Володимира Бондаря, то - згадайте, що сталось. Ющенко заявив, що Бондаря з посади звiльнено. Так, звiльнено. Але чи знаете, що сталося з ним далi? Призначено головою правлiння найбiльшоi в Украiнi страховоi компанii "Оранта", тобто вiн став керiвником особливо багатоi комерцiйноi органiзацii. ("Оранта" упродовж останнiх рокiв далеко не багата компанiя, що загальновiдомо - BankUkr)
Тому я i стверджую: в банкiвськiй сферi у нас склалася команда, яка своiх людей не здае i все робить, аби iх не було притягнуто до вiдповiдальностi.
- Чудеса в решетi...
- Це справдi так. Банк "Украiна" крок за кроком наближався до краху, а Нацбанк, знаючи це, замiсть того, щоб вживати вiдповiдних жорстких заходiв, видавав йому кредит за кредитом. Протягом 1995-1998 рокiв, коли банк "Украiна" видав найбiльшу кiлькiсть безповоротних кредитiв, Нацбанк "пiдгодував" свого улюбленця 900 мiльйонами гривень. Причому в рядi випадкiв кредити видiлялись за заниженими процентними ставками. Це аж нiяк не сприяло оздоровленню банку "Украiна". I неважко зробити висновок: державнi ресурси, якi йому надавались, служили для когось спокусою, от iх i дiлили. Я з цього приводу сказав би так: банк "Украiна" перетворився на спецрозподiльник коштiв для "новоукраiнськоi" елiти. Прикро, але серед тих, хто найбiльше нахапав грошей, е дуже високопоставленi персони - народнi депутати Украiни, i члени уряду. Правда, "позичали" вони грошi здебiльшого не як фiзичнi особи, а привласнювали через комерцiйнi сгрукгури, якими керували, або до яких так чи iнакше були причетнi. А якi то суми! Уявити це можна на основi того, що на 20 найбiльших боржникiв припадае кредит на суму 1 мiльярд 100 мiльйонiв гривень. Масштаб!
- Ви знаете цих людей. Назвiть, будь ласка.
- Так, я знаю цих людей. Але назвати, на превеликий жаль, не можу. Не смiю. По-перше, тому, що вiдомостi про них я отримав неофiцiйно. А по-друге, i це головне, на засiданнi парламентськоi тимчасовоi комiсii, до якоi я входжу, ми домовились: нiчого з того, про що дiзнаемось, передчасно - до спiльного рiшення - оприлюднювати не будемо.
-Зрозумiло. Але, за таких обставин, я дозволю собi оприлюднити те, що стало вiдомими менi, до речi, з офiцiйних документiв. Ось заява фракцii Украiнського народного руху. В нiй читаемо: "За iнформацiею, якою володiе наша фракцiя, банку (йдеться про банк "Украiна" - В. Гр.) заборгували компанii, близькi до так званих центристських фракцiй:
ТОВ "Нафта-К" - 165.7 млн. грн.
ЗАТ "УкрРос" - 96.2 млн. грн.
Торговий дiм банку "Украiна" - 85.6 млн. грн.
ТОВ "Украiна-Нафта" - 85,6 млн. грн.
ЗАТ "Атланта-iнтернешнл" - 46.7 млн. грн.
"Iнтерагросистема" - 38.7 млн. грн.
Такою е справжня картина нахабного пограбування агропромбанку "Украiна", а через нього - i коштiв державного бюджету та трудових заробiткiв пересiчних громадян".
А це ось депутатський запит народних делутатiв Г. Омельченка та А. Ермака, адресований, зокрема, генеральному прокурору М. Потебеньку. В ньому, окрiм боржникiв, названих у заявi фракцiй УНР, значаться також АТ "Украiна-Холдинг-Лiзинг", ЗАТ "СНТЦ "Ресурсозбереження", ЗАТ "Ферум-Трейдинг", ДАК "Хлiб Украiни", ТВМП "Украiнська мова", навiть Державна податкова адмiнiстрацiя Украiни.
Я не наполягаю на тому, щоб ви пiдтвердили або спростували цi вiдомостi. Однак, якщо бажаете щось додати, то будь ласка.
- Я теж мiг би зiслатись на доволi цiкавi документи. Але спершу декiлька слiв. У 1998-2000 роках я був головою парламентськоi слiдчоi комiсii, яка займалася розслiдуванням сумнiвних оборудок з валютними резервами Нацбанку. Ми отримали вiд Служби безпеки Украiни вiдомостi, що Нацбанк переказав близько 600 мiльйонiв доларiв на Кiпр, в один з офшорних банкiв, а потiм цi кошти iшли на всiлякi сумнiвнi комерцiйнi цiлi. Так от, ще тодi ми звернули увагу на кредити, якi видавались Нацбанком, але чомусь не повертались. Одним з отримувачiв найбiльших кредитiв був банк "Украiна". Бiльше того, ми наткнулися i на дуже некрасиву операцiю за участю банку "Украiна" iз зникненням 86 мiльйонiв нiмецьких марок, отриманих вiд Нiмеччини для виплати компенсацiй громадянам Украiни, якi в роки Другоi свiтовоi вiйни стали жертвами нацистських переслiдувань (так званими "остарбайтерами"). Коротко суть справи ось у чому. Розрахунки з "остарбайтерами" до 1994 року цiлком нормально здiйснювались такими потужними банками, як Ексiмбанк,та Ощадбанк. Та раптом з незрозумiлих мотивiв за пропозицию тодiшнього вiце-прем'ера Мiтюкова рiшенням також тодiшнього вiце-прем'ера Пинзеника близько 100 мiльйонiв марок було передано комерцiйному банку "Градобанк". При цьому 86 мiльйонiв марок десь зникли, пiсля чого, виручаючи "Градобанк", банк "Украiна" незрозумiло на пiдставi чого бере його борги на себе i, хоча й з запiзненням на декiлька рокiв, виплачуе iх за рахунок використання кредиту в 175 мiльйонiв нiмецьких марок, отриманого вiд Нацбанку з коштiв державних валютних резервiв не без участi шановного Вiктора Ющенка. Однак, як ви, думаю, знаете, народного депутата В. Жердицького. який керував "Градобанком" i сприяв неправеднiй оборудцi, нiмецькi правоохороннi органи заарештували, i вiн зараз чекае вироку суду за обвинуваченням у розкраданнi грошей, призначених "остарбайтерам". Для нашого державного бюджету ця брудна справа, в якiй вагому роль зiграв Мiтюков, обернулась солiдними втратами. Тому наша Слiдча комiсiя не могла обминути це своею увагою. Ми розцiнили тодi дii банку "Украiна" як прикриття розкрадання грошей "остарбайтерiв". Тому в своему рiшеннi - ось цей документ - наполягали на тому, щоб було проведено розслiдування ролi в цiiй оборудцi i народних депутата Пинзеника та Жердицького, i Мiнiстра фiнансiв Мiтюкова. Бо ми вiдчули, що навколо банку "Украiна" дiе група людей, об'еднаних певними iнтересами - намаганням отримати грошi на махiнацiях у банкiвськiй системi. Пiсля цього роботу нашоi Комiсii було заблоковано, ii розпустили.
Частина друга.
- Вікторе Івановичу, слухаючи вас досі, я зрозумів, що справа банку "Україна" виникла не сьогодні і не вчора. Вона тягнеться вже багато років. Про неї знали посадовці найвищих рангів. Чому ж, на вашу думку, досі ніхто не сприймав її так, як вона заслуговувала, не стривожився, не подбав, аби навести лад у такій надзвичайно важливій сфері, як банківська, а значить, і загалом у фінансово-кредитному господарстві держави?
- Ставлячи так запитання, ви маєте рацію. Справа, про яку мова, дуже і дуже задавнена болячка. Можу підтвердити це бодай висновком незалежних аудиторів про ситуацію в банку "Україна". Зважте, йдеться про 1998 рік. Так от, у цьому документі читаємо: "Ми звертаємо увагу на той факт, що збитки банку за звітний 1998 рік склали 123237 тисяч гривень". Далі: "З урахуванням додаткових витрат на формування резервів на можливі витрати за кредитними операціями у повному обсязі згідно з вимогами Національного банку України збитки банку за звітний 1998 рік складатимуть 308035 тисяч гривень..." І нарешті остаточний, найгрізніший висновок: те, що викладено, "надає підставу для суттєвого сумніву в тому, чи зможе банк продовжувати свою діяльність у майбутньому та підтримувати рівень ліквідності, достатній для обслуговування клієнтів".
Як бачите, вже в 1998 році були ознаки того, що банку "Україна" загрожує крах. І причини цього в матеріалах ревізії називались. Банк свідомо - уже в момент оформлення - видавав кредити без надії на їх повернення, не вимагав забезпечення або гарантій, видавав кредити й фірмам, які не повернули раніше взяті позички, а потім і не звертався до суду про стягнення заборгованостей.
Якби Нацбанк звернув на це увагу, то й екстрених заходів вжив би, аби порятувати комерційний банк, що потрапив у біду. Проте Нацбанк цього не зробив, і тому, повторюю, в тому, що сталось далі, винен і дуже винен Нацбанк. Його керівництво ухилилося від того, що мусило зробити у відповідності з покладеними на нього обов'язками.
Ніхто не звернув уваги й на висновки тодішньої нашої Слідчої комісії. Тим-то банк "Україна" продовжував діяти у тому ж руслі і дедалі глибше занурювався у трясовину боргів. Нас особливо дивувало, що керівництво банку "Україна" змирилося з ситуацією і майже нічого не робить, аби повернути видані кредити.
Зважаючи на це, вочевидь, не зайве нагадати, що спеціалісти по фінансах розуміють, що така поведінка керівництва банку "Україна" була рівнозначною зневажанню і клієнтів, і вкладників - їхні гроші ставились під загрозу.
До слова, серед фірм, які злісно ухилялися від повернення боргів, були, як не дивно, й члени сім'ї голови правління банку "Україна" Кравця.
- Інших боржників-ваговиків чомусь не називаєте, а от Кравця...
- Так, про цю особу я говорю прямо. Бо є офіційне повідомлення, що по ньому відкрито кримінальну справу, ведеться слідство.
- Як не приховували болячки, а вони все одно вилізли і дали про себе знати. Можна назвати тих, хто посприяв цьому?
- Насамперед нинішній голова Національного банку Володимир Стельмах. Тим, що, змінивши Ющенка, відмовився міняти памперси керівництву банку "Україна".
Тобто рішуче призупинив усталену практику кредитування, за допомогою якого банк "Україна" штучно підтримувався на плаву. Це мужній вчинок. Хоча, зізнаюсь, я вважав, був такий час, що й Стельмах- член команди Ющенка і діятиме з ним заодно. Тож якби не Стельмах, ситуація, що склалася навколо банку "Україна", могла б ще тривати і тривати за рахунок усе нових і нових кредитів Нацбанку, які б прикривали гріхи комерційного банку. Тут, мені здається, доцільно роз'яснити таке: між прямими крадіжками грошей і розбазарюванням бюджетних коштів, які допускав Нацбанк, істотної різниці немає. Тому я певен, що доцільно порушувати кримінальні справи й щодо тих осіб, котрі, будучи причетними до керівництва фінансами, допускали величезні втрати державних коштів.
- Мабуть, є потреба сказати дещо про політику уряду.
- Що було раніше, те вже ясно. Що сталося далі? Оскільки банк "Україна", це вже можна говорити прямо, прогорів і тому з середини червня повністю припинив платежі, то уряд, очолюваний Анатолієм Кінахом, кинувся шукати способи виправити становище. Хоч це факт приємний, але й доволі дивний. Бо досі не було в нас жодного випадку, аби уряд докладав зусиль, щоб покрити збитки якогось комерційного банку за рахунок державного бюджету. А їх "лопнуло" немало - декілька десятків. Поміж них і досить потужні, як, скажімо, банки "Слов'янський" і "Денді".
Звідки таке вболівання за банк "Україна"? Бо на карту поставлено, роз'яснили нам, долю грошей і вкладників, і клієнтів. Та насправді уряд хоче прибрати до своїх рук активи банку "Україна". Тільки що придумав заради цього уряд?
Випустити облігації державної внутрішньої позики, щоб використати їх для обміну на активи банку "Україна". Як на мене, це якась незрозуміла чудасія. Судіть самі. Спершу держава випускає облігації на суму 450 мільйонів гривень. Потім передає їх банку "Україна" ніби в обмін на його активи, а це не що інше, як нерухомість - численні офісні будинки, яких зведено чимало, та ще деяке майно. Але ж змилуйтесь, банк "Україна" не має права розпоряджатися цим - воно вже закладене за кредити Нацбанку. Зважаючи на це, спроба уряду залагодити в такий спосіб конфлікт - у правовому плані абсолютно неспроможна.
Тому є підозра, що за нею на-магались приховати якусь чергову авантюру.
Уряд, як я зрозумів, вдавшись до хитромудрих маніпуляцій, захотів таким чином прибрати до своїх рук усю офісну мережу банку "Україна", яка є найкращою в країні.
Але ж вибачте, якби це сталося, то кредитори-акціонери банку (це в основному сільгосппідприємства, їх 200 тисяч) залишились би з носом. У них відібрали б те, що їм належить, і це було б страшним ударом по аграрному сектору.
Багато народних депутатів були неприємно вражені тим, що урядовий законопроект, яким пропонувалися заходи по подоланню кризової ситуації з банком "Україна", доповідав на сесії його розробник, міністр фінансів Мітюков. Хоча, зважаючи на загальноприйняті норми етики, робити цього не повинен був, бо він особа явно зацікавлена.
Словом, уряд запропонував щось складне і малозрозуміле, але явно таке, що передбачало врегулювання проблеми кредиторів, як, до речі, й проблему відшкодування вкладів фізичних осіб, за рахунок державного бюджету. Ясна річ, депутати, збагнувши, що до чого, не підтримали такий законопроект, він набрав лише 131 голос. (за моiми вiдомостями, 133 - BankUkr)
- Але ж якийсь вихід навіть з цієї надто складної ситуації має бути.
- Він є. І я скажу про нього. Але спершу таке зауваження. Оскільки проблему банку "Україна" Верховною Радою не вирішено, то це буде використано урядом і силами, які його підтримують, аби в черговий раз очорнити парламент. Уряд, дивіться, хотів людям добра, а Верховна Рада сяка-перетака його не підтримала, відкинула запропоновану ним схему забезпечення виплати їхніх вкладів. Це змушує мене викласти додаткові аргументи, аби довести, що народні депутати діяли осмислено - в інтересах клієнтів і вкладників банку "Україна".
Бо побачили кращий вихід з ситуації.
Насамперед нагадаю: в Україні є система гарантування вкладів населення. Це спеціальний фонд, створений на основі закону, і вклади до 500 гривень (якщо вони більші, то в межах цієї суми) покриваються за рахунок фонду. Нам сказали, що коштів, які має фонд, для цього не вистачить. Мабуть, це справді так. Але ж у такому випадку фонд має правові підстави взяти позичку у Нацбанку. Це сума не така й велика - 271 мільйон гривень. Чому уряд не захотів піти на це? Чому не захотів скористатися послугами фонду гарантування вкладів? Чи не тому, що кошти, які має фонд, десь використовуються з якоюсь іншою метою?
Далі. Щодо вкладів, більших за 500 гривень. Їх можна виплатити за рахунок погашення урядом цінних паперів, які має банк "Україна", орієнтовно на 131 мільйон гривень. Джерелом погашення боргів банку перед вкладниками і кредиторами, згідно з чинним законодавством, може бути також продаж нерухомості банку "Україна", яка перебуває зараз у заставі в Нацбанку.
Підрахунки свідчать про можливість погасити борги повністю.
- Здається, розумно.
- Однак уряд став опиратися. Причини мені особисто не зрозумілі. Як не можу я й зрозуміти намагання передати вклади фізичних осіб в Ощадний банк. Механічно зробити це нескладно. Та за рахунок чого Ощадбанк погашатиме вклади, що йому будуть нав'язані? Адже вони будуть тільки на папері, бо підкріплення їх реальними грішми аж надто сумнівне.
У відповідь від авторів урядового законопроекту можна було почути: Ощадбанку дістанеться частина уже згадуваних облігацій державної внутрішньої позики.
Хто з вкладників захоче - візьме їх. А ні - облігації повернуться назад, в Нацбанк, за що він видасть Ощадбанку новий кредит. Не знаю, чи варто доводити, що це пахне авантюризмом, спробою погашати вклади поступово за рахунок держбюджету. Схема ця дуже схожа (один до одного) на ту, що використовувалась "Градобанком", я вже розповідав про неї. Малувато фантазії у наших урядових фінансистів...
Ще. Як будуть забезпечені інтереси сільгосппідприємств, які користувалися досі послугами банку "Україна"? Чути: за рахунок продажу нерухомості, що досі була у власності банку "Україна". Дехто стверджує, що її вартість 460 мільйонів гривень, малувато, мовляв, але й такі гроші на дорозі не валяються, когось виручать. Але ж є й інші оцінки - 900 мільйонів, і навіть не гривень, а доларів. То чи можна допустити, щоб таке багатство пішло з молотка - за безцінь?
Правда, є ще й обіцянки створити на базі офісної мережі банку "Україна" новий банк - чи то земельний, чи іпотечний. Тільки мені в можливість цього не дуже віриться.
Отже, запитання, запитання. Уряд же замість того, щоб знайти на них правильні відповіді і переконати народних депутатів у можливості й корисності задуманого, повівся, наче та курка з яйцем. Йому - аби пошвидше з'явився угодний закон. Не з'явився. І не з'явиться.
Частина третя.
- Шановний Вікторе Івановичу, чи не здається вам дивним, що ми оце говоримо тільки про гроші вкладників банку "Україна" - будуть вони повернуті чи "згорять". Так, це надзвичайно важливо. Отож і зводиться все до проблеми: де взяти для цього кошти? Ніби забуваємо, що вони розкрадені. Але ж тих, хто розкрадав, знайти можна. Відомі фірми-боржники. Відомі суми боргу. Якщо копнути, то дізнаємось, хто конкретно брав (та й хто благословляв) кредити. От їм і сказати: брали, розтринькували - віддавайте. Не віддасте по-доброму, до суду підете. Але ж замість цього і уряд, і Верховна Рада, наче сліпці, блукають манівцями, шукаючи якогось надзвичайного виходу. Одні за допомогою хитромудрощів з облігаціями намагаються скористатись державною кишенею і простягують до неї руки. Інші в благородному гніві протестують проти цього, але знову ж таки визнають, що без використання державних коштів (нехай і у вигляді дотацій фондові гарантування вкладів) не обійтись. То що це таке?
- Коротко? Політика! Не ясно? А кому ясно? Отож бо й воно. Але це те головне, заради чого створено нашу Тимчасову слідчу комісію. А заодно й найважче: як бути з тими фізичними особами й тими фірмами, які, отримавши багатомільйонні кредити, не повертають їх? Люди поважні, на відповідальних посадах. Здавалося б, мусять бути взірцем добропорядності і законослухняності для всіх громадян. І раптом - на, м'яко кажучи, злісні боржники, а по суті - крадії, злодії. Бо, як з'ясувалося, навіть не намагалися повертати взяте, іншими словами, те, що вкрали у народу. Це з одного боку. А з другого - тобто з боку банківського начальства - реальних спроб повернути ті кредити в нормальному порядку теж не було. Тому не важко здогадатись: якщо розслідування наше, парламентське, буде проведене за всіма вимогами, без оглядки на осіб і їхні ранги, і наслідки цього будуть оприлюднені й стануть надбанням суспільства, - то, безперечно, це буде скандал особливої сили - оголиться анатомія української корупції, продажності й хабарництва, які охопили не тільки державне чиновництво, а й політичних та громадських діячів. Це на додачу до того, що вже й так весь світ знає: Україна належить до найбільш корумпованих держав. Отож до відомих афер у фінансовій та інших сферах додадуться нові, не менш масштабні. Розкриються таємниці, які новими штрихами доповнять картину того, як злочинні угруповання безбожно обдирають народ і збагачуються за його рахунок. Що ці угруповання діють не десь на периферії, в якихось лісових хащах чи на битому шляху, а в столиці - у вищих органах влади. Досі яскравим взірцем цього був одіозний Павло Лазаренко. Тепер має спливти й найпотаємніше в найпотаємнішому - нові імена. Ви розумієте, що це буде?
- Жах! Але ж це необхідно. Щоб отримати бодай надію на можливість потрапити до раю, треба очиститись від гріхів. Хіба не так? Виходить, без того, щоб не витягти злодіїв на світло, не обійтись...
- Я точно такої ж думки. Але як це зробити? Наша слідча комісія наткнулась на глуху стіну спротиву: куди не поткнемось - ніякого сприяння, замість нього - небажання визнавати. До кого не звернемось за інформацією - не дають. Керівництво Національного банку відмовляється, бо це буцімто недоторканна таємниця, яку воно зобов'язане оберігати. Тимчасова адміністрація банку "Україна" співає тієї ж. Правоохоронні органи дещо іншої: немає закону про Тимчасову слідчу комісію, то ніби й ми незаконні, значить, на нас можна не зважати, ото й сприймають як надокучливих мух.
- Вікторе Івановичу, ви щойно згадали тимчасову адміністрацію банку "Україна". Цікаво почути вашу думку про неї, її роль.
- Це сповна законний орган. Коли якийсь комерційний банк не справляється зі своїми обов'язками і над ним нависає загроза банкрутства, Національний банк, аби врятувати становище, у відповідності з діючим законодавством призначає для такого банку тимчасову адміністрацію. Саме таке сталося й у випадку з банком "Україна". Для нього тимчасову адміністрацію Нацбанк призначив у вересні минулого року. Але ж... Ну ніяких, абсолютно ніяких перемін на краще відтоді не сталось. В одній з інформацій, наданій Нацбанком Верховній Раді України, є таке: "Аналіз діяльності банку "Україна" свідчить про те, що банк знаходиться у тяжкому фінансовому стані, який має стійку тенденцію до погіршення. Банк повністю втратив прибутковість, платоспроможність, ліквідність та капітал". Далі стверджується, що і в 2001, як і в 2000 році, "банк не в змозі самостійно, без залучення додаткових коштів привести свою діяльність у відповідність до норм банківського законодавства".
З цього випливає, що створення тимчасової адміністрації банку "Україна" нічого путнього не дало. Закономірно виникає запитання: "Чому?" Чи не тому, що ця адміністрація просто не здатна розв'язувати такі складні масштабні завдання? До такого висновку підштовхує бодай те, що керівником цієї адміністрації з незрозумілих причин призначено особу, висмикнуту з одного третьорозрядного комерційного банку. Людина, можливо, і хотіла б зробити щось толкове, але їй бракує досвіду і навіть повноважень. Тому напрошується наступне запитання: невже керівництво Нацбанку не розуміло, що тимчасову адміністрацію такого великого комерційного банку, як банк "Україна", треба було довірити більш досвідченій і впливовій особі - якщо не одному з заступників голови Нацбанку, то принаймні керівнику департаменту з нагляду за банками.
- Спасибі за роз'яснення. Однак давайте повернемось до того, що вашій комісії, аби не розкопала те, заради чого її створено, чиняться різні перешкоди. Це твердження якось не узгоджується з заявою Кучми, що він підтримує створення вашої комісії. Ось його слова, опубліковані днями в одній з російських газет: "Правильно зробив парламент, що створив слідчу комісію. Те, що банк "Україна" - банкрут, знали давно. Те, що тримали на плаву з нез'ясованих причин, - на це теж треба дати професійну відповідь, кому це було вигідно". Та й прем'єр-міністр Кінах тієї ж думки. Нещодавно, маючи на увазі тих, хто довів банк "Україна" до краху, сказав, що "країна має знати своїх героїв". Навіть пообіцяв: "Уряд створить усі умови для роботи парламентської слідчої комісії. І кожну посадову особу, винну в банкрутстві банку, незалежно від її рангу, буде притягнуто до відповідальності". Невже це тільки слова?
- Поживемо - побачимо. Мені хочеться вірити в щирість і Леоніда Даниловича Кучми, і Анатолія Кириловича Кінаха. Від них обох, та перш за все від президента України, залежатиме, чи виконає наша комісія завдання, які на неї покладаються. Проте поки що після високих обіцянок ніяких істотних зрушень, які б сприяли діяльності нашої комісії, я не бачу. Тому оце згадалось таке. Ми маємо інформацію, що Служба безпеки упродовж трьох років уже розбиралася з тим, що відбувалося в банку "Україна". В результаті справу, в якій десяток томів, передано в Генеральну прокуратуру, але там все це залягло намертво, і ніяких конкретних кроків, аби притягнути когось до заслуженої відповідальності, не послідувало.
- Це наштовхує на дуже неприємні думки...
- Так. У правоохоронній системі діють дуже й дуже потужні механізми гальмування. Комусь це вигідно. То хіба це не свідчення великої корумпованості нашої держави? Важко, але я змушений сказати дещо узагальнено таке: Україна сьогодні, якщо не вжити найрішучіших заходів, котиться до загибелі. Так, так, не банк "Україна", а Україна як держава. Настільки роз'їдають її метастази корупції. Наша державна система і наші державні органи дійшли до того, що врятувати Україну без розкриття злочинів, які зумовили крах банку "Україна", не обійтись.
Василь ГРУЗIН. [b][b]
|
| |
| |
|
