неОфіційний сайт студентів НАСОА (ДАСОА)
Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту

Під впливом посилення міжбанківської конкуренції на банківському ринку України проявляється тенденція до розширення продуктового ряду послуг. Адже кожен банк не залишається байдужим до можливості збільшення власних прибутків, мобілізації додаткових ресурсів та розширення бази клієнтів банку, підвищення власного рейтингу на ринку. Саме тому сучасні банкіри вибирають політику розширення продуктового ряду банківських послуг.
Банківські послуги об'єднують широкий ряд операцій, в тому числі і тих, які нехарактерні банківській сфері. До найбільш перспективних послуг можна віднести наступні:
1. Трастові (довірчі) послуги:
а) для фізичних осіб:
- розпорядження спадщиною;
- управління власністю;
- опікунство і забезпечення збереження майна та ін.
б) для юридичних осіб:
- розпорядження активами;
- агентські послуги;
- операції, пов'язані з ліквідацією майна клієнтів та ін.
2. Послуги зі збереження цінностей з наданням клієнтам у розпорядження сейфа та з прийняттям цінностей клієнта на збереження без їх доступу.
3. Консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних.
4. Гарантійні та посередницькі послуги.
5. Факторингові та лізингові операції, форфейтинг та ін.

Грошовий оборот - сукупність грошових розрахунків незалежно від способу і форми їх здійснення.
Основну частину грошового обороту складає платіжний оборот, в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і в безготівковій формі. Весь безготівковий оборот є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою. Безготівковий грошовий оборот - рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У сфері готівкового грошового обороту рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.
Переваги безготівкового обороту над готівковим:
- прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів;
- значно скорочуються витрати обігу;
- збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.
У розвинутих країнах готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень в економіці готівковий оборот зараз займає близько 50% усього грошового обороту.
Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.
Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:
- розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.
Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.
Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:
- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);
- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).
Принципи організації безготівкових розрахунків:
1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.
2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.
4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.
5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.
6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.
7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.
8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.
9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.
Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.
У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:
- платіжними дорученнями;
- платіжними вимогами-дорученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- платіжними вимогами;
- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.
Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.
У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:
1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.
2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.
3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.
4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні та фізичні особи відкривають банківські рахунки на умовах, викладених в Інструкції № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", яка затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 та в договорі між установою банку і власником рахунку.
У банківській практиці використовують різноманітні види рахунків:
- поточні;
- поточні бюджетні;
- депозитні.
Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.
Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.
Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.
Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.
Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.
У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття).
Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.
До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції з зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.
У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один із рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.
Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки у національній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім повідомлення до податкових органів, повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням номерів).
Для відкриття поточних та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:
1) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця), за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;
2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;
4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);
6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
Поточні рахунки закриваються в установах банку:
1) на підставі заяви власника рахунку;
2) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
3) на підставі рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства;
4) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.

Важливу роль в ефективній організації операцій із поточними рахунками у випадках, коли залишки й надходження коштів недостатні для всіх платежів в повному обсязі, відіграє черговість платежів. Черговість платежів - послідовність списання коштів із поточних та інших рахунків (крім кредитних і рахунків по заліку) при наявності декількох строкових та прострочених платежів і відсутності коштів для їх повного погашення.
До 1988 р. діяла законодавче встановлена (предметна) черговість платежів, що спиралась на економічні їх ознаки. В основу предметної черговості покладена певна шкала пріоритетності здійснення платежів.
Із початком ринкових перетворень встановлений порядок, згідно з яким всі розрахунки, включаючи платежі в бюджет і виплату заробітної плати, виконуються в календарній (хронологічній) черговості надходження розрахункових документів (настання строків платежу). При календарній (хронологічній) черговості претензії задовольняються в тій послідовності, в якій поступають у банк розрахункові документи, незалежно від цілі платежу. Якщо на поточному рахунку платника недостатньо коштів для проведення платежів, то вони здійснюються в подальшому в міру надходження коштів на рахунок. Банк веде картотеку розрахункових документів, які не оплачені в строк.
Постановою Правління НБУ від 18.09.1998 р. № 379 в редакції постанови Правління НБУ від 05.05.1999р. №220 затверджено "Положення про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів". У разі недостатності коштів на основних поточних рахунках підприємств виконання їх доручень щодо перерахування коштів, а також розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів установи банків здійснюють у такому порядку:
1. Сплата сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та безспірне списання (стягнення) органами Пенсійного фонду України недоїмки за цим збором та коштів за регресними вимогами на підставі визнаних претензій згідно зі статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України і за рішеннями судів за розрахунковими документами, що обліковуються за позабалансовими рахунками № 9803, 9804 (картотека), у розмірі 10-ти відсотків від надходжень на основний поточний рахунок підприємства.
2. Платежі на невідкладні потреби підприємства (включаючи виплату поточної та простроченої заробітної плати і прирівняних до неї платежів).
Підприємства здійснюють розрахунок коштів на невідкладні потреби у розмірі 15-ти відсотків від надходжень на основний поточний рахунок підприємства за попередній місяць (для вугледобувних, гірничорудних, гірничо-хімічних підприємств - у розмірі 25-ти відсотків). Сума коштів на невідкладні потреби для підприємств із сезонним характером виробництва і реалізації продукції та з тривалістю виробничого циклу понад 6 місяців визначається у розмірі 15-ти відсотків від суми, що становить 1/12 фактичного обсягу надходжень на їх поточні рахунки за минулий рік.
Підприємство протягом перших 5-ти робочих днів поточного місяця має подати до установи банку розрахунок суми коштів на невідкладні потреби підприємства, згідно з яким визначається середньоденна сума цих коштів, яка може бути використана ним на невідкладні потреби протягом поточного місяця, виходячи з кількості робочих днів у ньому.
Розрахунок суми коштів на невідкладні потреби подається підприємством до банку тільки при наявності картотеки. Якщо картотека виникла протягом поточного місяця, то розрахунок надається після її виникнення й сума визначається з дня надання розрахунку тільки за робочі дні, що залишилися до кінця поточного місяця.
Відповідальність за правильність розрахунку суми на невідкладні потреби підприємства несе його керівник.
До подання підприємством розрахунку на поточний місяць використання коштів на невідкладні потреби протягом перших 5-ти робочих днів поточного місяця здійснюється щоденно у розмірі середньоденної суми цих коштів згідно з розрахунком за попередній місяць.
Середньоденна сума коштів на невідкладні потреби підприємства (СД) обчислюється за формулою:
СД = С * Р : ДР ,
де С - сума цін товарів та послуг; сума фактичних надходжень коштів на основний поточний рахунок підприємства за попередній місяць або 1/12 від суми фактичного обсягу надходжень за минулий рік для підприємств із сезонним характером виробництва та реалізації продукції та з тривалістю виробничого циклу понад 6 місяців;
Р - розмір коштів на невідкладні потреби підприємства у відсотках;
ДР - кількість робочих днів у попередньому місяці.
Загальна сума коштів (ЗС), що може бути використана підприємством на невідкладні потреби протягом поточного місяця, обчислюється за формулою:
ЗС=СД*ДП.
де ДП - кількість робочих днів у поточному місяці.
Кошти на невідкладні потреби підприємства використовуються за розпорядженням його керівника. Ці кошти можуть бути використані підприємством повністю на початку місяця (при умові своєчасного подання розрахунку та надходження на основний поточний рахунок необхідної суми коштів) або частинами протягом поточного місяця.
3. Виплата простроченої понад 15-ти днів заробітної плати.
4. Сплата реструктуризованої відповідно до Закону України "Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 р." податкової заборгованості, термін погашення якої відповідно до статті 3 зазначеного Закону наступив, за розрахунковими документами, що обліковуються у картотеці.
5. Сплата сум податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, а також розпорядження органів стягнення щодо безспірного списання (стягнення) не внесених у строк податків і зборів (обов'язкових платежів) та сум нарахованих фінансових санкцій, стягнення органами Пенсійного фонду України коштів за регресними вимогами на підставі визнаних претензій згідно зі статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України і за рішеннями судів за розрахунковими документами, що обліковуються у картотеці.
6. Інші платежі за безспірним списанням (стягненням) коштів, що передбачені законами України, за розрахунковими документами, що обліковуються у картотеці.
Платежі за кожною наступною групою здійснюються банками після виконання розрахункових документів за попередніми групами. Розрахункові документи, які обліковуються у картотеці, за платежами, що передбачені пунктом 1, виконуються банком у порядку календарної черговості їх надходження до банку, а за платежами, передбаченими пунктами 4-6, у межах кожної групи - у порядку календарної черговості їх надходження до банку, а в межах одного календарного дня - пропорційно до їх питомої ваги.
В умовах ринкової економіки всі розрахунки повинні здійснюватись за розпорядженням власника рахунка.