неОфіційний сайт студентів НАСОА (ДАСОА)
Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту

України регулюється Законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємства в Україні", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", Положенням про переказний і простий вексель, затвердженим постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 07.08.1937 р., Правилами виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. № 528, та іншими законами, законодавчими і нормативними актами.
Здійснення комерційними банками операцій з векселями регулюється "Положенням про операції банків з векселями", що затверджене постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258.
Вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.
Розрізняють вексель простий і переказний.
Простий вексель - вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж.
1. Покупець (векселедавець) вручає вексель продавцю (векселетримачеві).
2. Продавець (векселетримач) відвантажує товар, продукцію, виконує роботи, надає послуги покупцю, замовнику.
3. Продавець пред'являє вексель до оплати.
4. Покупець оплачує вексель.
Переказний вексель (тратта) - вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж.
1. Векселедавець (трасант) направляє платнику (трасату, тобто особі-боржнику) товар, а також тратту.
2. Платник (трасат) повертає акцептований вексель векселедавцю (трасанту).
3. Векселедавець (трасант) направляє акцептований вексель ремітентові - одержувачу грошей за переказним векселем.
4. Ремітент направляє вексель трасату до оплати.
5. Трасат оплачує і одночасно погашає вексель, роблячи відмітку про оплату на його зворотній стороні.
Платник переказного векселя (трасат) стає боржником по векселю тільки після того, як акцептує вексель. Акцепт - засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред'явлений до платежу.
У процесі обігу вексель передається від одного тримача іншому шляхом передатного надпису - індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і платіж за векселем. Вексельні зобов'язання платника, векселедавця й індосанта можуть бути додатково гарантовані повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля:
1) напис про забезпечення платежу за векселем;
2) забезпечення платежу за векселем.
Участь банків у безготівкових розрахунках за допомогою векселів пов'язана з комісійними операціями з векселями;
а) інкасування векселів;
б) доміциляція векселів.
Інкасування векселів - здійснення банком за дорученням комітента (законного векселетримача) операцій з векселями та супровідними комерційними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:
1) одержання платежу та/або акцепту за векселями, або
2) передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцепту, або
3) передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.
Інкасування векселів і супровідних документів здійснюється за двома видами:
1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;
2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.
Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.
За здійснення операцій з інкасування банки можуть утримувати на свою користь комісію, а за іногородніми векселями, крім того, -дамно і порто.
1. Надання документів для розгляду питання про інкасування векселя.
2. Видача розписки про отримання векселя.
3. Повернення векселя для оформлення індосаменту або у випадку прийняття рішення про відмову в інкасуванні.
4. Укладення договору про прийняття векселя на інкасо.
5. Підписання акта про прийом-передачу векселя.
6. Реєстрація векселя в книзі обліку інкасованих векселів.
7. Пред'явлення векселя до платежу.
8. Підписання акта пред'явлення векселя до платежу.
9. Погашення векселя.
10. Перерахування платежу за векселем.
11. Оплата комісійної винагороди.
Іногородній вексель - вексель, який підлягає оплаті в іншому, ніж місце знаходження векселетримача, населеному пункті.
Дамно - особлива комісія за інкасування іногородніх документів, яка включає в себе комісійну плату банку своєму кореспондентові і власні витрати банку на організацію і проведення операції з інкасування іногородніх документів.
Порто - особливий збір на покриття поштових та інших витрат банку на розсипку й одержання платежів за іногородніми документами. Доміциляція векселів - це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:
1) приймання векселів до платежу від законного векселетримача;
2) здійснення платежу за векселями;
3) передавання векселів платнику після повної оплати векселя.
1. Надання документів для розгляду питання про доміциляцію векселя.
2. Укладення договору на доміциляцію векселя.
3.Оплата комісійної винагороди.
4.Видача векселя з відміткою про місце платежу.
5. Реєстрація векселя в книзі обліку доміцильованих векселів.
6.Пред'явлення векселя до платежу.
7. Підписання акта пред'явлення векселя до платежу.
8. Оплата вексельної суми (і процентів, якщо вони передбачені) за рахунок векселедавця.
Призначення банку особливим платником у доміцильованому або недоміцильованому векселі може супроводжуватись укладенням із платником за векселем (векселедавцем, акцептантом) договору про оплату банком векселів.
Договір може укладатися на певний термін або на оплату визначеної суми та/або визначених векселів.
За здійснення оплати векселів банк може утримувати з довірителя (платника за векселем) винагороду.
Довіритель зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний. рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого довірителю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк як особливий платник, або доміциліат, здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.
Кошти, зараховані на спеціальний банківський рахунок, можуть бути використані для оплати векселів або повернені на вимогу довірителя на його поточний рахунок.

До розрахунків, що базуються на заліку взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів один перед одним погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Кожна зі сторін сплачує або одержує лише різницю платіжної суми, яка не покривається зарахуваннями.
Існують постійно діючі та разові зарахування вимог.
До постійно діючих належать періодичні розрахунки по сальдо зустрічних вимог.
До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог між двома підприємствами або між групою підприємств і організацій.
Розрахунки по сальдо можуть здійснюватися, коли два підприємства перебувають у постійних господарських зв'язках і кожне з них є одночасно і постачальником, і покупцем одне відносно до одного. Розрахунки ведуться на основі угоди між учасниками, причому строки і порядок розрахунків погоджуються з установою банку. В угоді сторонами передбачається періодичність звірення взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та форма розрахунків.
Підприємства, що проводять розрахунки по сальдо, надсилають один одному, минаючи банк, розрахункові документи на відвантажені товарно-матеріальні цінності і надані послуги. Ці рахунки не підлягають негайній оплаті.
На одного з учасників розрахунків покладають обов'язок у визначені строки виводити сальдо взаємних вимог за розрахунковий період. Після складання акта звірення взаємної заборгованості сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємних зобов'язань, виписує документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) або оформляє вексель. Якщо сальдо на користь підприємства, яке веде рахунок взаємних розрахунків, то воно складає платіжну вимогу-доручення на цю суму і разом з копією виписки з окремого рахунка здає в свою установу банку на інкасо. Оплату таких вимог-доручень проводять із рахунка контрагента у звичайному порядку, встановленому для розрахунків платіжними вимогами-дорученнями. Якщо ж сальдо на користь іншої сторони, підприємство, яке веде рахунок, дає банкові платіжне доручення про перерахування платіжної суми з його рахунка на рахунок контрагента.
Порядок проведення розрахунків при здійсненні разового заліку визначається рішенням центральних органів влади.
Суть разового заліку між двома підприємствами зводиться до того, що підприємство, котре бажає здійснити залік, подає в установу банку заяву про залік. Банк приймає до заліку лише ті розрахункові документи, що підлягають оплаті безперечно. Залік проводять відкликанням розрахункового документа, котрий підлягає заліку в повній сумі. Неоплачена сума пред'являється до сплати в календарній черговості.
У разовому заліку може брати участь і кілька підприємств із одного чи різних регіонів країни, причому не обов'язково, щоб ці підприємства мали одне до одного тільки зустрічні претензії. Вони можуть бути зв'язані між собою лише послідовним ланцюгом грошових вимог і зобов'язань. Кожному учасникові заліку відкривається тимчасовий особовий рахунок, у дебет якого записуються суми документів, оплачених шляхом заліку, а в кредит - суми, які надходять підприємству від інших учасників заліку. Якщо сальдо по рахунку кредитове, то воно зараховується на поточний рахунок учасника заліку. Якщо утворилось дебетове сальдо по заліку, то воно списується з поточного рахунка; банк може надати учасникові заліку кредит на завершення заліків, тобто на сплату дебетових сальдо.
Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених законодавством України.

Безакцентне списання коштів - це списання коштів з рахунка платника без його згоди на підставі документів, поданих банкові одержувачем коштів.
Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги.
1. Одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр платіжних вимог.
2. Банк одержувача пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника.
3. Банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж.
4. На основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника.
5. З банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача.
6. Банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.
Платіжна вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунка без згоди його власника; це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника.
Платіжна вимога подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується. Платіжні вимоги приймаються банками протягом десяти календарних днів із дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується.
У платіжній вимозі зазначається призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів.
Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцентного списання коштів несе стягувач.
Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями). Інкасове доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства та організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безакцентного) стягування коштів.
Інкасові доручення (розпорядження) приймаються банками протягом десяти днів із дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпорядження) не враховується.
У рядку "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення.
У випадку, якщо в інкасовому дорученні не заповнений рядок "Призначення платежу" або не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання.
Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) на безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який оформив розрахунковий документ та надав його до банку, що його обслуговує.
Документи на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. У разі відсутності коштів на рахунках, вони враховуються на позабалансовому рахунку № 9803.
Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України щодо арешту коштів юридичних та фізичних осіб.
Коли накладається арешт на кошти рахунка юридичної або фізичної особи, банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника рахунка (в тому числі використання коштів на потреби підприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також станом розрахунків у підприємств. Контроль здійснюється у процесі проведення операцій із безготівкових розрахунків, а також шляхом періодичної перевірки розрахункових документів, що надійшли на позабалансовий рахунок № 9803 у банку, аналізу балансів та інших звітних матеріалів підприємств і перевірок у них на місцях.
Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати своєчасне проведення розрахунків. Платники грошових коштів, які не дотримуються встановлених строків платежів, за прострочення платежу згідно із Законом України від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" сплачують на користь одержувачів пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не вищому від облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
У разі затримки банком одержувача зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта понад визначений термін, банк сплачує на користь одержувача коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою сторін на здійснення розрахунково-касового обслуговування, але не вищому від подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
Відповідальність за необґрунтованість безспірного стягнення або безакцентного списання коштів, за недостовірність даних, вказаних у розрахункових документах, згідно з нормами цивільного законодавства (статті 203, 440 Цивільного кодексу України) має вигляд відшкодування заподіяних безпідставним безспірним стягненням або безакцептним списанням збитків.
Крім того, в договорах, які укладаються між суб'єктами підприємницької діяльності, може бути передбачена відповідальність у вигляді штрафів за випадки необґрунтованого безспірного стягнення коштів на користь суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно із статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України за необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує іншій штраф у розмірі 10-ти відсотків від списаної суми.
Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа і всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між підприємствами, мають вирішуватися у претензійно-позовному порядку.
Крім того, чинним законодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення виконання грошових зобов'язань.

Фізичним особам відкриваються поточні (вклади до запитання) і вкладні (депозитні) рахунки у національній валюті.
Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються ними для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами.
Поточні рахунки відкриваються на підставі:
- заяви фізичної особи;
- документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його);
- договору на відкриття й обслуговування рахунку між установою банку та громадянином;
- картки із зразком підпису, який ставиться у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником. У договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку, що вноситься в договір на підставі документа, виданого податковим органом.
За довіреністю власника рахунку, засвідченого нотаріально або уповноваженою особою банку, операції за рахунком може здійснювати інша особа.
Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У документах зазначається підстава для перерахування коштів.
При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються вимог, передбачених Інструкцією № 7 НБУ "Про безготівкові розрахунки у господарському обороті України" й іншими нормативними актами НБУ.
На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб зараховуються:
- оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи та винаходи;
- виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;
- орендна плата за винайм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;
- відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;
- кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;
- кошти за реалізоване власне майно та за здану сільськогосподарську продукцію;
- інші надходження - у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.
З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:
- розрахунки за надані послуги юридичними і фізичними особами;
- розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;
- відрахування до державного та місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів;
- розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності;
- розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринку;
- розрахунки за куплену іноземну валюту;
- інші операції - у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.
Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі її заяви або у разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством України.
У разі відкриття вкладного рахунка фізичними особами в договорі про його відкриття на підставі відповідного документа податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. При цьому власникові рахунка видається вкладний документ. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника); інший, виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору.
У договорі обумовлюються:
- сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок;
- строк зберігання та порядок повернення коштів після закінчення строку зберігання (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок вкладника та ін.);
- розмір сплати відсотків, умови перегляду їх розміру;
- відповідальність сторін;
- умови розірвання договору;
- інші умови за погодженням сторін.
Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених на визначений у договорі строк.
Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з вкладного рахунка в іншому банку чи з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті.
Правові відносини, що виникають при відкритті рахунків у національній валюті фізичним особам, регулюються Інструкцією № 3 НБУ "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527.