неОфіційний сайт студентів НАСОА (ДАСОА)
Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту

Шукаю:
Тиркало «Банківська справа (2000)» Предмет «Банківська справа»
Робота банків з іноземними інвестиціями

Іноземні інвестиції - господарські операції, які здійснюють підприємства-резиденти України, вкладаючи кошти в основні фонди зарубіжних компаній шляхом купівлі цінних паперів.
Інвестиції бувають трьох видів:
1. Капітальні - придбання об'єктів нерухомості, які підлягають ліквідації.
2. Фінансові - придбання корпоративних прав, цінних паперів.
3. Реінвестиції - здійснення вкладів за рахунок прибутку, отриманого від попередніх інвестицій.
Для здійснення іноземних інвестицій всі підприємства-резиденти України повинні отримати ліцензію НБУ. Для цього в обласні управління НБУ подаються такі документи:
- лист-звернення на ім'я голови НБУ із зазначенням мети, строків, суми інвестицій;
- нотаріально засвідчене свідоцтво про державну реєстрацію;
- згоду відповідного міністерства на здійснення даних закордонних інвестицій;
- нотаріально засвідчені копії угод підприємств-резидентів України з іноземними партнерами про умови проведення інвестиційних операцій;
- копію документа про реєстрацію іноземного партнера в його країні;
- відомості про банк, який обслуговує партнера.
Ліцензія може бути анульована у таких випадках:
- власник ліцензії порушив її умови;
- власник ліцензії письмово відмовився від здійснення іноземних інвестицій;
- встановлено факти зловживань або недостатності представлених документів.
Про здійснення іноземних інвестицій власник ліцензії повідомляє департамент валютного регулювання, обслуговуючий банк, обласні управління НБУ, ДПА за місцем реєстрації власника ліцензії.
Одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів здійснюється в межах ліміту зовнішнього боргу України, який щорічно затверджується Верховною Радою України. Для отримання таких кредитів необхідно мати ліцензію НБУ, яка може бути індивідуальною. Всі питання, пов'язані з кредитною угодою, вирішуються через уповноважений банк. Комерційні банки надають кредити в іноземній валюті юридичним особам на такі цілі:
- Підприємствам-експортерам товарів, робіт, послуг за кордоном або на затрати, які необхідні для забезпечення виробництва.
- Для придбання товарів критичного призначення, перелік яких щорічно затверджується; на придбання енергоносіїв.
- Чисті валютні позики.

За будь-якою банківською операцією міжнародні її розрахунки пов'язані з різноманітними видами ризику. До основних відносять ризик неплатежу та ризик, недостатнього фінансування.
Ризик неплатежу - це ризик експортера, ймовірність того, що імпортер не заплатить йому за товар. Даний вид ризику може бути зменшений за рахунок:
- страхування експортного комерційного кредиту;
- використання документарного акредитива.
Ризик недостатнього фінансування - це ризик експортера, ймовірність виникнення тривалих розривів між витратами і надходженнями у зв'язку з наданням тривалого комерційного кредиту імпортерові.
Валютний ризик - це ризик імпортера або експортера, якщо рахунки-фактури виставляються у валюті протилежної сторони. Усунення ризику здійснюється шляхом використання методів хеджуння, дотримання умов контрактів, розрахунків, перевезень та ін.

Шукаю:
Тиркало «Банківська справа (2000)» Предмет «Банківська справа»
Доходи банків, їх склад і структура, джерела формування

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу, або зростання активів або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі доходи діляться на:
- банківські;
- небанківські операційні;
- непередбачені.
До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.
Банківські доходи поділяються на:
- процентні;
- комісійні;
- торгівельні;
- інші банківські операційні доходи.
До процентних відносяться доходи, які обчислюються пропорційно до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.
До них належать:
- доходи за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;
- доходи у вигляді амортизації дисконту за цінними паперами;
- комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно до часу і суми вимоги, встановлені пропорційно до суми вимоги.
Проценти та прирівняні до них комісійні складають основну частину банківських доходів. Проценти за користування кредитами мають найбільшу питому вагу у доходах банку. Після доходів за кредитами наступними за значенням виступають надходження за інвестиційними цінними паперами, процентний дохід за міжбанківськими позиками (без забезпечення та під забезпечення державних цінних паперів).
Доходи банку:
1. Процентні доходи:
- за коштами, розміщеними в НБУ;
- за коштами, розміщеними в інших банках;
- за кредитами суб'єктам господарської діяльності;
- за кредитами органам загального державного управління;
- за кредитами фізичним особам;
- за цінними паперами;
- за операціями з філіями та іншими установами банку;
- інші процентні доходи.
2. Комісійні доходи:
- за операціями з банками;
- за операціями з клієнтами;
- за операціями з філіями та іншими установами банку.
3. Результат від торгівельних операцій.
4. Інші банківські операційні доходи.
- дивідендний дохід;
- за операціями з філіями та іншими установами банку;
- інші банківські операційні доходи.
5. Інші небанківські операційні доходи:
- за операціями з філіями та іншими установами банку;
- інші небанківські операційні доходи.
6. Зменшення резервів за заборгованістю.
7. Непередбачені доходи.
Дохід від операцій із цінними паперами може складатися з дисконту та купона, але до процентного доходу за борговими цінними паперами включаються тільки проценти, які були нараховані за такими цінними паперами після їх придбання.
Процентні доходи доцільно класифікувати за такими критеріями:
- строковість;
- резидент/нерезидент;
- фінансовий інструмент (депозити, кредити або цінні папери).
До процентного також входить дохід за строковими депозитами, що розміщені в інших банках. Значення складових процентного доходу може змінюватися щорічно залежно від змін процентних ставок і попиту на кредити, але дохід за кредитами практично завжди залишається важливим для кожного банку. Проценти та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно не рідше одного разу на місяць, як правило, в останній його день, незалежно від періодичності розрахунків, яка вказана в угоді з контрагентом.
Комісійні - це доходи за усіма послугами, наданими контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів.
До категорії комісійних належать:
- комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;
- комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами;
- комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і коштовних металів для третіх сторін;
- інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Торгівельні прибутки - це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать:
- чисті прибутки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;
- чисті прибутки від операцій із цінними паперами на продаж;
- чисті прибутки від торгівлі іншими фінансовими інструментами.
До інших банківських операційних доходів відносяться ті, що не включені у перелічені вище групи. До них належать доходи від цінних паперів із непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі, та капіталовкладень.
Останнім часом банкіри поставили мету зробити непроцентні надходження основним джерелом майбутніх банківських доходів. Це дасть можливість поліпшити підсумкові характеристики роботи комерційних банків, диверсифікувати джерела доходів і надійніше захистити банки від коливання процентних ставок.
Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів - від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.
Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким ознакам:
- виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - прибуток буде визначений тільки за фактом подій;
- не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).
Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

Витрати - це зменшення економічної вигоди у звітний період у формі відпливу або використання активів, виникнення заборгованості, що веде до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Якщо доходи збільшують суму капіталу, то витрати її зменшують. Усі витрати поділяються на:
- банківські витрати;
- небанківські операційні витрати;
- непередбачені витрати.
До банківських належать витрати, які безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Небанківські витрати можуть включати інші витрати, які не відносяться до основної діяльності банку.
Банківські витрати поділяються на:
- процентні;
- комісійні;
- торгівельні;
- інші банківські операційні витрати.
До процентних відносяться витрати, які обчислюються пропорційно в часі, впливають на фінансовий результат діяльності банку. До них належать:
- витрати за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;
- витрати у вигляді амортизації премії за цінними паперами;
- комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, витрати за розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно до часу і суми зобов'язання.
Основною складовою видатків банків є процентні виплати за депозитами. Найбільші витрати пов'язані з купівлею строкових депозитів. За вкладами до запитання, як правило, встановлюється невелика плата.
До комісійних відносяться витрати за всіма послугами, отриманими від третіх сторін. До категорії комісійних належать:
- витрати від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування депозитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами;
- витрати за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів;
- інші комісійні витрати за операціями, що визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Торгівельні збитки - це чисті збитки від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать:
- чисті збитки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;
- чисті збитки від операцій із цінними паперами на продаж;
- чисті збитки від торгівлі іншими фінансовими інструментами.
До інших банківських операційних витрат відносяться ті, що не включені у перелічені вище групи.
Небанківські операційні витрати діляться на:
- адміністративні;
- інші небанківські операційні витрати.
Адміністративні витрати пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них належать:
- витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії);
- сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток;
- витрати на утримання й експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів;
- інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, що використовуються банком у процесі комерційної діяльності, винагорода посередникам, охорона тощо).
Інші небанківські операційні витрати виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку. До них належать:
- витрати від продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій (вкладів у цінні папери на інвестиції, в асоційовані і дочірні компанії);
- витрати від орендних операцій;
- створення резервів;
- витрати від інших операцій.
Витрати визнаються непередбаченими, якщо вони за змістом відповідають таким ознакам:
- виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - збиток буде визначений тільки за фактом подій;
- не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).
Непередбачені витрати не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.
Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.
Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку - це різниця між валовими доходами банку та витратами. Прибуток банку складають:
- прибуток від основної діяльності;
- валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;
- чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.
Прибуток розподіляється таким чином:
- сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 30%);
- відрахування до резервного фонду банку;
- відрахування до фонду матеріального заохочення;
- відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;
- відрахування в інші фонди банку;
- сплата дивідендів акціонерам.
Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.
Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.