Четвер, 28.03.2024, 16:49
Вітаю Вас Гість | RSS

неОфіційний сайт студентів НАСОА (ДАСОА)
Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту









Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS
  • Сторінка 26 з 26
  • «
  • 1
  • 2
  • 24
  • 25
  • 26
Форум » Навчальні матеріали (все, що не ввійшло в Бібліотеку файлів) » Банківська справа » Тиркало - Банківська справа (2000)
Тиркало - Банківська справа (2000)
-
AdminДата: Середа, 08.12.2010, 21:35 | Повідомлення # 126
1-й
Група: Адміни
Повідомлень: 185
Статус: Offline
Фонди банків, їх види, порядок формування та використання

Фонди банку:
- статутний (капітал);
- резервний;
- страховий;
- інші фонди.
Статутний фонд (капітал) - кошти, що внесені акціонерами (пайовиками, засновниками) банку шляхом придбання його акцій. При обчисленні нормативів до суми статутного фонду (капіталу) не включається несплачена частка зареєстрованого статутного фонду (капіталу) та не включається сплачена, але не зареєстрована сума статутного фонду (капіталу). Розрізняють сплачений зареєстрований та несплачений зареєстрований статутний фонд (капітал).
Для реєстрації комерційного банку встановлюється мінімальний розмір статутного капіталу в сумі, яка еквівалентна 1-му млн. екю (євро).
Статутний фонд (капітал) комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку. Забороняється використовувати для формування статутного фонду (капіталу) бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Розмір статутного фонду (капіталу) визначається засновниками (акціонерами) банку, але не може бути меншим від розміру, встановленого НБУ.
Резервний фонд комерційного банку утворюється за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття втрат від операційної діяльності, поповнення статутного фонду (капіталу) і виплат дивідендів при умові, що поточного прибутку виявляється для цього недостатньо. Наявність резервного фонду забезпечує стабільність роботи комерційного банку, зміцнення його фінансової та матеріально-технічної бази, що, у свою чергу, сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами та суттєво зменшує імовірність банкрутства банківської установи.
Джерела, порядок утворення і використання резервного фонду визначаються, як правило, у статутах комерційних банків.
Основним джерелом утворення резервного фонду банку є відрахування з прибутку, величина якого визначається загальними зборами акціонерів банку і фіксується у його статуті. Якщо резервний фонд буде частково або повністю витрачений на покриття непередбачених витрат і збитків, то відрахування до нього відновлюються і проводяться до досягнення встановленого розміру.
Джерелом формування резервного фонду може також бути засновницький прибуток, який отримують засновники банку у вигляді різниці між сумою, одержаною від реалізації акцій, і реальною вартістю активів.
Страховий фонд, що створюється за рахунок розподіленого прибутку, також є цільовим резервом грошових коштів, що призначаються для фінансування витрат щодо усунення наслідків стихійного лиха й неочікуваних для банку обставин. Він утворюється за рахунок відрахувань від прибутку за затвердженими нормативами. Кошти фонду використовуються для:
- фінансування витрат щодо ліквідації руйнівних наслідків стихійного лиха і при відбудові знищених при цьому основних засобів;
- надання матеріальної допомоги працівникам банку у разі втрати ними працездатності та інших непередбачених обставин;
- збільшення статутного фонду (капіталу) за рішенням ради банку.
Комерційні банки утворюють також інші фонди, які призначаються для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банків, вирішення соціальних питань. Порядок і розміри формування цих фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників). Фонди і загальні резерви банку створюються згідно з установчими документами.


NASAA, НАСУА - Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту
Ґуґл в допомогу!
 
-
AdminДата: Середа, 08.12.2010, 21:36 | Повідомлення # 127
1-й
Група: Адміни
Повідомлень: 185
Статус: Offline
Основні показники ефективності діяльності банків

Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів є звіт про прибутки та збитки, комерційного банку.
Доходність комерційного банку - це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.
Доходність банку залежить, насамперед, від оптимальної структури, його балансу (активи і пасиви) та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення доходності банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій у доходності кредитних операцій, планування мінімальної доходної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків за активними і пасивними операціями. Доходність банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківським ризиком та його мінімізації.
Для оцінки доходності банку використовують ряд коефіцієнтів:
- прибутковості комерційного банку;
- ефективності діяльності комерційного банку;
- ефективності діяльності працівників комерційного банку.
Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є дохід на активи та дохід на капітал.
Дохід на активи (%) = чистий прибуток / попередні загальні активи * 100%
За допомогою цього коефіцієнта визначають рівень рентабельності сукупних активів. Він застосовується при порівнянні прибутковості різних банків. Мінімальне значення коефіцієнта -0,75%, максимальне - 1,5%.
Дохід на капітал (%) = чистий прибуток / сплачений статутний капітал * 100%
Цей показник дає змогу визначити ефективність використання коштів власників комерційного банку. Його оптимальне значення - 10-20%.
Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.
Чистий спред (%) = (проценти отримані / позики * 100%) -- (проценти сплачені /підпроцентні депозити * 100%)
Іншими словами, чистий спред - це різниця між процентними - отриманими і сплаченими - ставками. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банкові покращити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду - не менше 1,25%.
Чиста процентна маржа слугує для покриття витрат банку і ризику, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її за формулою:
Чиста процентна маржа (%) = (доходи від процентів -- витрати на проценти) / загальні активи * 100%
Цей коефіцієнт допомагає з'ясувати, чи може банк давати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як відсоток до середніх активів. Оптимальним значенням даного показника є 4,5%.
Інший операційний дохід на загальні активи (%) = інший операційний дохід / середні загальні активи * 100%
Цей коефіцієнт висвітлює ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Його зростання може свідчити про рівень диверсифікації у платні фінансові послуги чи нездорове прагнення одержати спекулятивний прибуток, аби замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.
Чистий операційний дохід на загальні активи (%) = (чистий процентний дохід + інший операційний дохід) / середні загальні активи * 100% Чиста операційна чи посередницька маржа (%) = (дохід на дохідні активи + відповідна комісія) / середні загальні активи * 100% - витрати на проценти / усі пасиви, що фінансуються * 100%
Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних видатків банку, то продуктивність праці співробітників, яку вимірюють з урахуванням чисельності штату і витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої установи. Однак продуктивність роботи потрібно оцінювати, зважаючи на той факт, що у поточний період економія на зарплаті (шляхом її значного зниження або скорочення чисельності працівників) може призвести до погіршення якості й послаблення мотивації до роботи, а з часом до зниження ефективності роботи банку.
Чистий дохід на одного працівника = прибуток після оподаткування / загальна чисельність працівників
Чистий дохід до витрат на утримання персоналу = прибуток після оподаткування / витрати на утримання працівників

 
-
AdminДата: Середа, 08.12.2010, 21:36 | Повідомлення # 128
1-й
Група: Адміни
Повідомлень: 185
Статус: Offline
Банківський нагляд та процедура банкрутства

Основним завданням усіх рівнів системи банківського нагляду НБУ щодо вжиття заходів впливу є регулювання діяльності комерційних банків із метою приведення її у відповідність до норми і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів НБУ, а також з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності й стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів.
Заходи впливу за порушення комерційними банками економічних нормативів застосовуються диференційовано згідно зі статтею 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ 04.02.1998 р. № 38, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.03.1998 р. за № 177/2617.
Заходи впливу, які застосовує НБУ, мають непримусовий і примусовий характер.
Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків НБУ при незначному рівні підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і носять характер добровільності їх вирішення й розуміння комерційним банком наявності проблем.
Примусові заходи впливу застосовуються НБУ, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо вони порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки й технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти НБУ, не подають звітність чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричиняє становище, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вибрати банк.
До непримусових заходів впливу належать:
1) лист із зобов'язаннями;
2) письмове попередження.
Лист із зобов'язаннями - це письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків у роботі й допущених порушень, який також має містити перелік заходів, які банк зобов'язується вжити для їх вирішення й усунення, із зазначенням конкретних строків виконання цих заходів.
Лист із зобов'язаннями може включати такі заходи:
- складання та виконання бізнес-плану з відновлення капіталу банку;
- розробка та запровадження положень і механізму щодо поліпшення практики кредитування;
- зобов'язання провести зовнішній аудит фінансового стану банку;
- прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;
- прийняття рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;
- прийняття рішення про тимчасове обмеження розміру відсотків, які банк може виплачувати за депозитами, що залучаються;
- тимчасове припинення виплати дивідендів;
- прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій;
- інші виправні заходи.
Якщо банк не виконує своїх зобов'язань або якщо проблеми банку є настільки серйозними, що можуть призвести до підвищення ризику діяльності, втрати платоспроможності й несуть загрозу інтересам вкладників і кредиторів банку, то відповідний рівень системи банківського нагляду НБУ надсилає до комерційного банку письмове попередження. В ньому НБУ повідомляє комерційний банк про своє занепокоєння станом його справ, вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити для виправлення порушень або розв'язання інших проблем, вказує на конкретні коригуючі дії, котрі має вжити банк для виправлення небезпечної або неправильної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи й строки їх усунення.
Цим листом НБУ також попереджає комерційний банк про можливість застосування примусових заходів-санкцій відповідно до статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі недотримання вимог письмового попередження.
Режим фінансового оздоровлення - це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності й платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.
Комерційний банк може бути переведений Правлінням НБУ в режим фінансового оздоровлення на строк не більше 12-ти місяців. При наявності обґрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми фінансового оздоровлення цей строк може бути продовжений Правлінням НБУ ще на 6 місяців.
Підставою для переведення у режим фінансового оздоровлення є віднесення комерційного банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення загальновизначених норм банківського законодавства.
Програма фінансового оздоровлення обов'язково має містити такі елементи:
- аналіз причин, які зумовили погіршення фінансового стану й збиткову діяльність комерційного банку;
- конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням термінів їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу;
- прогнозні показники діяльності комерційного банку, які передбачено досягнути після виконання заходів фінансового оздоровлення;
- кошторис витрат (щоквартально) загалом по банку та з розподілом за філіями.
Комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, при наявності його клопотання та пропозицій регіонального управління НБУ може бути надана стабілізаційна позика.
У разі допущення комерційними банками порушень, зазначених у ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або якщо застосування непримусових заходів впливу є недостатнім для вирішення проблем банку, НБУ застосовує примусові заходи впливу.
До примусових заходів впливу належать:
1. Підвищення норми обов'язкових резервів.
2. Відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій.
3. Усунення керівництва комерційного банку (установи комерційного банку) від управління.
4. Призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком (установою комерційного банку).
5. Стягнення за рішенням суду (арбітражного суду) штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу.
6. Ліквідація комерційного банку та виключення його з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.


NASAA, НАСУА - Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту
Ґуґл в допомогу!
 
Форум » Навчальні матеріали (все, що не ввійшло в Бібліотеку файлів) » Банківська справа » Тиркало - Банківська справа (2000)
  • Сторінка 26 з 26
  • «
  • 1
  • 2
  • 24
  • 25
  • 26
Пошук:




Перший неОфіційний сайт студентів НАСОА (ДАСОА) © 2010 - 2024
Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту (Державна Академія Статистики, Обліку та Аудиту)
При використанні матеріалів сайту посилання на сайт http://nasoa.org.ua обов'язкове!

Перший Неофіційний сайт студентів НАСОА не надає електронні версії творів, а займається лише колекціонуванням і каталогізацією посилань, які присилаються та публікуються нашими читачами. Якщо ви є правовласником якого-небудь матеріалу і не бажаєте, щоб посилання на нього знаходилось в нашому каталозі, зв'яжіться з нами і ми видалимо їх. Файли для обміну надані користувачами сайту, і адміністрація не несе відповідальності за їх зміст. Прохання не заливати файли, захищені авторськими правами, а також файли нелегального змісту!

каталог сайтів