неОфіційний сайт студентів НАСОА (ДАСОА)
Національна Академія Статистики, Обліку та Аудиту

Однією з найважливіших функцій НБУ є реалізація грошово-кредитної політики, її основні завдання досягаються на двох рівнях:
- макроекономічний - регулювання маси грошей в обігу, вплив на темпи інфляції, фінансова підтримка реалізації пріоритетних економічних заходів;
- мікроекономічний - регулювання ресурсної бази комерційних банків з метою обмеження або збільшення їхнього кредитного потенціалу.
Основними серед інструментів для регулювання ресурсів комерційних банків є обов'язкові резерви, рефінансування комерційних банків (облікова політика) та операції з цінними паперами на відкритому ринку (політика відкритого ринку).
Рефінансування комерційних банків, як інструмент грошово-кредитної політики, тісно пов'язане з процентною (обліковою) політикою. При проведені процентної політики НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними та обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Управління ресурсами комерційних банків на мікрорівні уособлює діяльність пов'язану з залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначення величини та відповідної структури джерел ресурсів у тісному взаємозв'язку з їх розміщенням. Основним завданням управління ресурсами банку повинно стати найбільш ефективне їх використання, що реалізується через здійснення банками збалансованої пасивної та активної політики.
Проблема управління ресурсами, залученими комерційними банками, має дві взаємодоповнюючі сторони: кількісну та якісну.
Кількісна сторона полягає у всезростаючому розвитку пасивних операцій банків із метою залучення якомога найбільшої кількості ресурсів. Для цього використовуються усі можливі заходи, що стимулюють залучення вкладів і забезпечують їх збереження. Основними напрямами даної діяльності є:
- розвиток нових видів вкладів, які б відповідали зростаючим потребам клієнтів;
- стимулювання залучення ресурсів через збільшення та диференціацію процентної ставки;
- удосконалення порядку та методів виплати відсотків;
- розвиток спектра додаткових послуг вкладникам;
- використання різних видів ЦП для залучення ресурсів;
- підвищення якості обслуговування клієнтів.
Якісна сторона управління залученими банківськими ресурсами тісно пов'язана з розробкою напрямів їх розміщення, що дозволяє найбільш ефективно їх використовувати. Якісне управління можливе лише при здійсненні комерційними банками тісного взаємозв'язку пасивних операцій з активами.
Кожен із даних методів взаємодоповнює один одного, тому банки у своїй практиці застосовують їх не окремо, а спільно.

Під кредитними та іншими вкладеннями ресурсів комерційних банків розуміють напрями розміщення мобілізованих ресурсів із метою ефективного їх використання та забезпечення потреб клієнтів банків у додаткових ресурсах.
Планування ресурсів банків і планування кредитних та інших вкладів - це два взаємодоповнюючі, проте й відносно самостійні процеси. Планування кредитних та інших вкладів і планування ресурсів базується на визначенні потреби клієнтів у залучених коштах.
Завершальним етапом планування є збалансування обсягів ресурсів і вкладів на конкретну дату або відповідний період.
Планування кредитних вкладів здійснюється за залишковим методом, тобто комерційний банк розраховує залишки заборгованості за позиками клієнтів та необхідних для створення даних залишків ресурсів на відповідну дату або період. Таке планування включає такі основні етапи:
1) збір від клієнтів кредитних заявок, де вказується обсяг запланованого користування кредитом, його термін і час використання : згідно з фінансовими планами клієнтів. Дані заявки заповнюються на початку відповідного періоду (місяць, квартал, рік).
2) обробка (згрупування) даних кредитних заявок за термінами кредитів, часом використання та величиною;
3) складання прогнозу кредитних вкладів банку з відповідною розбивкою періоду прогнозування на конкретні дати (до конкретного дня);
4) збалансування та коректування прогнозу кредитних вкладів із прогнозом залучення та наявності кредитних ресурсів.
Прогнозування вкладів у інвестиційну діяльність, цінні папери та інші активи здійснюється за методом обороту". Як правило, дані активи формуються за рахунок залишку величини кредитних ресурсів у разі їх перевищення над кредитними вкладаннями.

Нормативні показники діяльності комерційного банку, їх роль і значення для регулювання ресурсів банку, їх розміщення
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів комерційних банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків 18 обов'язкових економічних нормативів, які можна відповідно згрупувати.
Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція № 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків". Вона побудована на основі вимог Базельського комітету за принципами, що згруповані за такими розділами:
- передумови ефективного банківського нагляду;
- ліцензування і структурування;
- пруденційні вимоги і регулятивні заходи;
- методи постійного банківського нагляду;
- інформативні вимоги;
- повноваження органів банківського нагляду;
- міжнародна банківська справа.
Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) й щомісячно, (на підставі форм звітності за 1-ше число місяця).
Норматив капіталу банку (Ні) Норматив капіталу банку (Ні) - це сума капіталу банку, яка складається з основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. При розрахунку загальної суми капіталу, невідкоригованої на основні засоби (Л7), розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу.

КІ = ОК + ДК - В ,
де ОК - основний капітал;
ДК - додатковий капітал;
В - відвернення.
Загальний капітал банку розраховується за формулою:
К = КІ - (03 - КІ) ,
де КІ - невідкоригований капітал;
03 - основні засоби.
Норматив капіталу встановлюється для діючих і новостворюваних банків, зареєстрованих НБУ до 1 січня 1997 р., у сумі еквівалентній 1 млн. євро з поступовим нарощуванням до 5 млн. євро до 1 січня 2005 р.
У разі порушення комерційними банками нормативного розміру капіталу НБУ розглядає питання щодо відкликання таких пунктів ліцензії на виконання банківських операцій, як:
- ведення валютних рахунків клієнтів;
- здійснення неторговельних операцій банків;
- встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;
- робота через кореспондентські рахунки Головного управління НБУ або через кореспондентські рахунки уповноваженого банку;
- здійснення операцій за міжнародними торговельними розрахунками;
- операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку;
- відкриття філій на території України та представництв банку за межами України.
Для забезпечення реальної капіталізації банківської системи України залежно від розміру капітал банків поділяється на три категорії.
До першої категорії належать банки, які:
- порушують, починаючи з 1 квітня 1998 року, норматив Ні;
- порушили протягом кварталу хоча б один із нормативів Нз або Н4 (за середньозваженою);
- не дотримуються порядку і строків формування загального та спеціального резерву на відшкодування можливих втрат відповідно до положення "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків".
До другої категорії належать банки, які:
- не належать до першої категорії;
- мають від'ємну різницю між сумою доходів і витрат у поточному кварталі.
До третьої категорії належать усі банки, що не входять до попередніх.
Категорія капіталу банку визначається щоквартально. Комерційним банкам, відповідно до встановленої їм категорії капіталу, НБУ рекомендує такі обмеження:
1) банкам, капітал яких віднесено до категорії 1, не рекомендується у будь-якій формі проводити виплату дивідендів крім виплати дивідендів власними акціями, та викуповувати власні акції (частки учасників у статутному фонді);
2) банкам, капітал яких віднесено до категорії 2, НБУ рекомендує обмежити виплату дивідендів, крім виплати дивідендів власними акціями сумою, що не перевищує 50% нормативного капіталу;
3) банки, капітал яких віднесено до категорії 3, виплату дивідендів можуть проводити без обмежень.
Банкам, капітал яких належить до категорії 2 та 3, рекомендується проводити викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) тільки в межах зазначеного ліміту і тільки при умові, що такий викуп не призведе до порушення банком нормативу капіталу (Ні), нормативу платоспроможності (Нз)'і достатності капіталу (Ні).
Мінімальний розмір статутного капіталу (Нг) Мінімальний розмір статутного капіталу контролюється НБУ при реєстрації комерційного банку. Залежно від походження засновників до статутного капіталу комерційного банку встановлюються певні вимоги.
Норматив платоспроможності банку (Ну) Норматив платоспроможності банку - це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Співвідношення капіталу банку і активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризику, що характерний для різноманітних видів банківської діяльності.
При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їх ризику. Активи комерційного банку поділяються на п'ять груп за ступенем ризику вкладів та можливості втрати частини вартості.
Нормативне значення Нз не може бути нижчим 8%.
Норматив достатності капіталу (Н^)
Норматив достатності капіталу банку - це співвідношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви. Відношення капіталу до загальних активів зменшених на створені відповідні резерви, визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від ступеня різноманітних видів ризику.
Нормативне значення нормативу Ні має бути не меншим ніж 4%. Нормативи капіталу - це найважливіші нормативи, оскільки вони характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість економічних нормативів.